Роман Фабрика Напевно немає дня, щоб з екранів телевізорів не йшлося про видобуток нафти, транспортування газу, про тарифи і ціни на пальне… Справді, вуглеводні — річ важлива і потрібна. І кожен з нас це відчуває, будь він фермер, таксист чи власник ні, не джипа, а звичайних «Жигулів», які ще не так давно, тобто за совітських часів, були вершиною щастя для робітника, селянина чи науковця.
Надія Шегда Рентгенівські знімки, експертиза, скальпель, медичні рідини, освітлювальна лампа… Гадаєте, що йтиметься про пацієнта і лікаря? Не зовсім, але майже…Процес лікування та його наслідки, про те, як попередити або ж уникнути недуги, про те, що робить Зеновій Крок — реставратор Художнього музею — наша розповідь.
Персональна виставка Івана Гавриліва Надія Шегда Серед багатьох урочистостей до відзначення Дня Незалежності у нашому місті, про які ми ще будемо повідомляти, однією з цікавих та давно очікуваних подій буде відкриття персональної виставки відомого в Україні та поза її межами художника Івана Гавриліва.
Надія Шегда Завжди прагнемо почути, пізнати, побачити, спробувати щось нове й небачене досі. І хоча наша зацікавленість східною культурою не сьогоднішня…, «чайна церемонія» на устах і в руках (передаємо один одному диски з китайською музикою, яку китайці слухають під час чаювання) теж не від учора, проте бажаючих на власні очі побачити як і скільки триває приготування чаю, а також посмакувати вміло завареним китайцями чаєм прийшло чимало люду.
Надія Шегда 16 серпня у Рогатині будуть відбуватися урочистості з нагоди відзначення 25?річчя музею, який є філією Івано-Франківського Художнього музею і пам’яткою дерев’яної архітектури (церква Святого Духа).
Микола Волков Розповідь про Чехію не була б повною без її столиці — Праги. Проте у цій статті мова піде не про сучасну столицю європейської держави, а про місто, що дотепер оповите таємницями та легендами.
Тарас Нагірний Галицьке Опілля має давню, славну і водночас оповиту народними легендами та нерозгаданими таємницями історію. І це стосується не тільки Галича, Маріямполя, Більшівців, Єзуполя чи інших населених пунктів. Мова про невеличкі села, які декілька століть тому були важливими осередками землеробського і громадсько-духовного життя Галицького краю. Одним із таких давніх поселень є село Жалибори, розташоване на плоскогір’ї за 18 км від райцентру.
Роман Фабрика Як журналістові мені приємно відкривати для українців, для наших краян з різних причин незаслужено призабуті імена відомих людей минулих десятиліть. Так, свого часу розповів про Миколу Саєвича, згодом про Олексія Колянковського, Теофіла Кисілевського… 70?80 років тому це були активні українські громадсько-політичні діячі, відомі господарники, науковці. Однак, з відомих багатьом причин, починаючи з 1939?го року ці імена були під забороною. Про них мало хто чув і знав, прізвища називали пошепки, майже нічого не розповідали дітям та онукам про дідусів і прабабусь… Таким був той, не так уже й далекий час. Тому сьогодні зі сторінок «Репортеру», можливо, вперше більш докладно уважний читач дізнається про жертовну долю, про життя і діяльність ще одного нашого призабутого краянина Миколу Бажалука.
Надія Шегда Іноді полюбляємо казати: добре там, де нас немає. Що це, невдоволеність тим, що маємо? Не так то вже й зле, бо є ймовірність, що з часом, завдяки нашим старанням, поліпшиться життя наше і тих, хто навколо. Чи, може, невдоволеність тим, де ми є? А оце вже таки проблема. Бо де б ми не опинились, те, що не дає нам спокою — всередині нас. І куди б ми не поїхали… невдоволеність їхатиме за нами навздогін. Чутися добре будь?де, а найголовніше там, де сім’я і родина — означає вміти бути собою. Як чуються французькі українці в Парижі і що їм не заважає щороку, починаючи з 1994?го, відколи Жан П’єр та Наталія Пастернаки побралися, приїздити до України, повідаємо вам. Минулого тижня наш кореспондент зустрівся із подружжям Пастернаків, бесіду з яким маєте змогу прочитати на цій сторінці.
Світлана Ведмеденко Фотовиставками у художньому музеї важко когось здивувати. Проте 27 липня у рамках відзначення 1020?ліття Хрещення Русі виставлялися доволі таки незвичні за своєю тематикою світлини, які зібрали в невеликому приміщенні чимало церковних та політичних діячів краю, а також тих, кому небайдуже мистецтво в усіх його проявах.
Роман Фабрика Неподалік Монастириська на Тернопільщині відбувся Х-й Всеукраїнський фестиваль лемківської культури.
Світлана Маланюк Руслана завжди вміла дивувати. В середині 90-х вона завоювала Україну ліричними баладами та своїм казково-романтичним образом. В 2004-му — підірвала Європу дикими танцями, отримала нагороду World Music Awards і стала на деякий час народним депутатом. Сьогодні Руслана рішуча, відважна, сильна, але аж ніяк не дика. Ніби, дійсно, міфічна амазонка.
Світлана Маланюк Якщо не полінуватися і провести невеличке опитування на предмет «Хто такі емо?», то у восьми випадках з десяти ви отримаєте відповідь: «Ну, це такі дітки, ходять в рожевому, вічно чимось незадоволені та завжди плачуть». Самі емо-кіди з такою характеристикою не погоджуються.
Світлана МаланюкСпекотним літом молоді клабери віддають перевагу не тісним клубам, а відкритому небу… Зустрічайте, Open-air!Дискотека у форматі Open-air — це, без сумніву, новий подих у нічне життя молоді, яка не уявляє свого існування без «туси». Сонце (а потім тепла ніч в ритмі улюбленої музики), тисячі вогнів, напівоголені дівчата й хлопці і, звичайно ,невтомний ді-джей, який заводить публіку до самого ранку — ось, що таке Open-air.
Ярослав Ясінський, член НСЖУ Кожен приходить у велику літературу з чимось особливим. Василь Рябий з Коломиї, який засвітився 1990 року збіркою віршів «Грань», виданою столичним видавництвом «Молодь», здивував творчу публіку книгами з паліндромними назвами «Варта трав» (2004) та «Жалоколаж». (2006). До першої увійшло вісім збірок поезій, до другої — тридцять великих і малих вінків сонетів. Зокрема, сонетовінки, як зауважив критик Євген Баран, стали явищем літератури. «Жаколаж» номінувався 2008 року на Шевченківську премію.