Культура

Лідер нафтовиків Галичини

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Роман Фабрика Напевно немає дня, щоб з екранів телевізорів не йшлося про видобуток нафти, транспортування газу, про тарифи і ціни на пальне… Справді, вуглеводні — річ важлива і потрібна. І кожен з нас це відчуває, будь він фермер, таксист чи власник ні, не джипа, а звичайних «Жигулів», які ще не так давно, тобто за совітських часів, були вершиною щастя для робітника, селянина чи науковця. 

 

Нині, зважаючи на енергетичну скруту, а вірніше на підвищення цін на бензин, дизпаливо, не так вже часто власник автівки «сідлає» свого сталевого коня. Спересердя такий аматор крутити «баранку» пригадує ті часи, коли був дешевий бензин, мастила, запчастини. Що було, то було, і можливо вже й не повернеться. Бо ми, тобто наша держава не може забезпечити себе власним нафтопродуктом. Хоча у 1909 році нафтовидобуток у наших краях становив 5 відсотків світового. Та й поклади газу в Галичині вперше були відкриті у 1912 році. Ще школярем чув розповіді про перші газопроводи у Стрийському районі на Львівщині, а згодом звідти прокладений магістральний газопровід Дашава-Київ. Це був 1948 рік.

А нині на календарі 2008?й. І ця вісімка нагадала мені, що 90 років тому помер один з найславетніших українських учених-нафтовиків Роман Залозецький.

Якщо говорити коротко, то він був одним з тих галицьких дослідників, які сто років тому закладали надійні підвалини хімії і технології нафти. Професор Роман Залозецький — учений, що у 1899 році при Львівській політехніці, яку закінчив сам, організував першу «Крайову науково?дослідну станцію» для вивчення прикарпатської нафти та озокериту. Очолюючи цей пі­дрозділ, молодому вченому вдалося вперше встановити у складі високомолекулярних вуглеводнів нафти та озокериту ізопарафінові сполуки. Разом з Г.?Клярфельдом він уперше доказав, що прикарпатські нафти є оптично активними.

Взагалі, гортаючи матеріали, пов’язані з життям і діяльністю цього вченого, дивуюся, скільки встигла зробити корисного ця скромна людина, скільки встигла зробити для нафтової науки, для суспільства.

Професор Роман Залозецький заклав основи нової галузі науки — геохімії нафти. Він отримав на конкурсах три нагороди: за спосіб знебарвлення озокериту, за шляхи використання кислого гудрону та спосіб виробництва нафтових лаків. А ще він вивчав питання водопостачання Львова, описав родовища прикарпатських калійних солей та інших корисних копалин. Ним була опублікована наукова праця про склад повітря в озокеритових шахтах Борислава. Надзвичайно цікавим є й те, що сто років тому в його працях вперше йшлося про охорону навколишнього середовища. Свого часу він був справжнім лідером нафтовиків Галичини. Його цінували, поважали, прислухалися до його порад і пропозицій. Зокрема, коли у 1905 році почалася нафтова криза, пов’язана з надвидобутком нафти в Бориславі, професор Роман Залозецький — представник галицьких нафтовиків — запропонував Львівській раді залізниць використовувати як паливо у локомотивах нафту замість вугілля. Пропозиція була реалізована. Нафтовики розширили ринок збуту.

Цього року, коли усе свідоме українство готується відзначити 140?у річницю створення «Просвіти», не можу не згадати ще й такої цікавої сторінки життєпису Романа Залозецького, як його співпраця з «Просвітою». Зокрема, проф. Залозецький був директором торговельної школи товариства «Просвіта», головою товариства «Сільський господар». В листопаді 1908 року Р.?Залозецький разом з гуртом львівських інженерів заснували «Українське технічне товариство». Професор Залозецький був обраний першим його головою. Варто наголосити, що ще тоді на засіданнях товариства обговорювалися питання захисту української мови у державних технічних установах Галичини.

Говорячи сьогодні про Романа Залозецького, мусимо згадати, що він був дійсним членом Наукового товариства ім. Т.?Ше­вченка, а також членом-кореспондентом Російського технічного товариства в Петербурзі. Паралельно з діяльністю в царині нафтової промисловості Р.?Залозецький займав урядові посади. Був радником австрійського уряду, членом патентного уряду, з 1901 року — почесним консулом Великобританії у Львові, представником французьких і англійських нафтових фірм в Галичині. У 1913 році політична ситуація в Галичині напередодні Першої світової війни змусила п. Романа переїхати до Відня. Там він деякий час працював радником міністерства публічних робіт. 6 жовтня 1918 року професор Роман Залозецький помер в австрійській столиці.

Шановний читачу! Може й задовго розповідав про Романа Залозецького, але він вартує цього. Він наш краянин, який народився у Болехові. Його батько Василь Залозецький був греко?католицьким священиком. У сім’ї панувала висока духовність, творча атмосфера. У професора Залозецького був син Володимир. Тривалий час жив у Празі. Його вважають видатним українським мистецтвознавцем. Можливо попереду буде нова розповідь про династію Залозецьких.