Микола Волков Розповідь про Чехію не була б повною без її столиці — Праги. Проте у цій статті мова піде не про сучасну столицю європейської держави, а про місто, що дотепер оповите таємницями та легендами.
Неймовірний злет містицизму прийшовся в Празі на часи Рудольфа II — імператора Священної Римської імперії, який правив у Чехії з 1576 по 1611 рік. З його ім’ям пов’язують розквіт мистецтва, науки і — головне — магії. Завдяки йому Прага перетворилась у центр тяжіння для чарівників усякого штибу. Мало часу приділяючи державним справам, Рудольф цілими днями не виходив з своєї лабораторії в Пороховій башті, що в районі Празький Град. Він, як і більшість містиків того часу, намагався осягнути тайни гороскопів і філософського каменю. Іноземні посли очікували його прийому місяцями — зате астрологи і алхіміки, творці «чарівних дзеркал» і «гомункулів», які заполонили Прагу, отримали до імператора вільний доступ. Мода на надприродне охопила місто, мов епідемія. Історичні хроніки тих років переповнені розповідями про появу сонця серед ночі, про котів, що говорять, про дзвони, які відмовлялися дзвонити; з’явилась легенда про якусь жінку, яка народила ведмедика.
І в наш час можна пройти по єврейській Празі Середньовіччя, побачити найстарішу в світі синагогу. Саме ту, де служив великий кабаліст свого часу рабе Лев. За легендою у цій синагозі він створив з глини штучну людину — Голема. Кажуть, під дахом цієї споруди досі лежить прах цієї істоти, а рабе перед смертю заборонив туди заходити…
Через Прагу проходив Середньоєвропейський Меридіан, по якому вираховувався європейський час. Він пролягав прямо через центральну Староміську Площу. Кажуть, що Прага взагалі будувалася як пристрій для вимірювання часу. Саме на цій згаданій площі є знаменита Староміська Орла — годинник, який вже століттями точно показує не тільки години, а й навіть рух світил через зодіакальні сузір’я. Це можливо один з найдивніших та найвідоміших астрологічних годинників у світі.
Празька тайна ховається у неймовірній насиченості простору і часу міста. Що тільки не бачила чеська столиця! Тут стріляли шведські гармати у XVII столітті і радянські танки у XX-му столітті. У повітрі Праги проносились дими алхімічних лабораторій і аромати пивоварень. Насправді у вузеньких вуличках Праги досі є ця енергетика. Тут море добра, а не менше й зла. Коли приходить ніч, ти тікаєш від гамірних площ та поринаєш у цей лабіринт: то потрапляєш у полон химерної гри світла-тіні, несподіваних поворотів та двориків. Ці стіни, навіть бруківка, бачили стільки, що робиться трохи ніяково перед мовчазними свідками століть. У таких випадках відчуваєш на власній шкірі, що таке енергія каменю. Варто тільки відкритись.
Comments are closed.