Івано-Франківщина знову має болючі втрати. Прикарпаття втратило Олександра Роговика з Отинійської громади, Миколу Сікорського з Обертинської громади, Валентина Проротчука з Новицької громади, Федора Рачка з Долинської громади, Тараса Сандюка з Болехівської громади й Руслана Сапіги з Рогатинської громади, пише Репортер.
Олександр Роговик народився у 1986 році у селі Лісний Хлібичин. У військо чоловік мобілізувався 16 жовтня 2024.
Вірний військовій присязі та українському народові він мужньо виконував свій обов’язок у “найгарячіших точках” бойових дій, — йдеться у дописі на Facebook-сторінці Отинійської громади.
Зокрема, Олександр Роговик брав участь у боях у Курській області РФ. 8 січня 2025 року він зник безвісти поблизу села Дар’їно Суджанського району.
Рідні та близькі до останнього сподівалися на добру звістку, жили вірою і надією… Та, на жаль, офіційно підтвердили, що боєць загинув 8 січня 2025 року під час бойових дій, — йдеться в дописі.
Олександра Роговика поховають у селі Синюхин Брід на Миколаївщині.
Микола Сікорський народився 27 квітня 1981 року. Жив у селищі Обертин.
У травні 2022 він пішов добровольцем на фронт. Микола Сікорський служив у складі 68, 110 та 63 бригад Сухопутних військ ЗСУ. Брав участь у боях за Авдіївку, Вугледар, а також на Лиманському напрямку.
Під Вугледаром та Торецьком воїн отримав поранення у руку та ногу. У червні 2025 року Микола Сікорський демобілізувався через стан здоров’я.
За бойові заслуги воїна нагородили медалями “За сумлінну службу”, “За поранення”, нагрудним знаком ІІІ ступеня “Хрест воїна-єгеря”.
13 травня ветеран Микола Сікорський помер.
Доброзичливий, щирий, товариський, уважний до людей, милосердний — таким запам’ятають обертинці свого односельця. Світла пам’ять про воїна назавжди залишиться у наших серцях. Щирі співчуття родині. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі, — йдеться у дописі на Facebook-сторінці Обертинської громади.
Валентин Проротчук народився 6 грудня 2002 року. Жив у селі Підмихайля Новицької громади.
У ЗСУ боєць служив оператором безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів.
Валентин Проротчук загинув 8 травня під час бойового завдання внаслідок удару ворожого дрона-камікадзе поблизу села Рай-Олександрівка Краматорського району Донецької області. Йому було 23 роки.
Вся наша громада глибоко співчуває рідним і близьким, друзям і бойовим побратимам. Нехай Господь Бог допомагає Вам перенести цю важку біль втрати близької людини. Вічна пам’ять та вічна Слава Захиснику України! – йдеться в дописі Новицької громади.
Панахида за Валентином Пророчуком розпочнеться 14 травня об 11:00 після прибуття скорботного кортежу з тілом бійця до його дому у селі Підмихайля. Військового поховають 15 травня у селі Яворів Косівського району.
Читайте: Вони загинули за Україну. Солдат Павло Панфілов
Федір Рачок народився 14 листопада 1983 року. Жив у селі Рахиня Долинської громади.
Розвідник служив на посаді номера обслуги 3 розвідувального відділення 2 механізованого батальйону 3 окремої штурмової бригади.
Федір помер у лікарні в місті Львів під час проходження військової служби. Його самопожертва та відданість справі залишаться в пам’яті всіх, хто його знав, — йдеться у дописі голови Долинської громади Івана Диріва.
Військовий помер 12 травня 2026 року.
14 травня скорботний кортеж із тілом військового Федора Рачка прибуде на Івано-Франківщину.
Тарас Сандюк народився 11 квітня 1996 року. Жив у Болехові.
Боєць служив стрільцем-снайпером у 1 гірсько-штурмовій роті гірсько-штурмового батальйону однієї з військових частин.
Тарас Сандюк загинув 8 травня 2026 року внаслідок удару російського дрона-камікадзе поблизу села Рай-Олександрівка Краматорського району, повідомив у коментарі Суспільному перший заступник міського голови Болехова Василь Юрочко. Йому було 30 років.
Схиляємо голови у глибокій скорботі разом із рідними, близькими та побратимами Героя. Розділяємо ваш біль і сум… Вічна пам’ять і шана Захиснику України. Герої не вмирають, – йдеться в дописі на Facebook-сторінці Болехівської міської ради.
Руслан Сапіга народився 18 жовтня 1989 року у селі Семенівка Каховського району Херсонської області. У 1996 році сім’я переїхала у село Долиняни на Франківщині.
Після закінчення Долинянської школи Руслан працював за кордоном. У 2012 році він одружився.
До ЗСУ чоловік долучився 15 лютого 2023 року. Спочатку служив у протиповітряній обороні на Київщині у складі 115 окремої механізованої бригади, згодом — на Покровському напрямку.
8 квітня 2024 року Руслан Сапіга написав сестрі повідомлення та надіслав останню світлину. На запитання: “Чому такий сумний на фото?” відповів: “Іду на завдання. Просто знаю, як там… не вперше”. Після цього зв’язок із братом обірвався на довгих два роки, — йдеться у дописі на Facebook-сторінці Рогатинської міської ради.
Старший солдат Руслан Сапіга загинув 12 квітня 2024 року поблизу селища Очеретине Покровського району. На браслеті, який знайшли на тілі воїна, був напис: “Я рятую життя”.
Я так довго його шукала, а тепер не знаю, як маю пройти це все. Але знайшла. Тяжко, проте Руслан повертається додому, — цитують у дописі сестру полеглого військового.
Читайте: Атака на Франківськ: через влучання у будинок постраждали люди
