Два роки тому Андрій Яцків з Долини започаткував у мережі Facebook групу «Допомога землякам». Він уже 10 років живе у Празі й об’єднав для добрих справ тамтешніх українців. Через руки благодійників пройшли 35 родин.

Добрими та смішними історіями Зоряна Дзера розповідає про життя села й потрапляє в серця не лише прикарпатців, а й людей з цілої країни та закордону.

Якщо замовником було місто, логічно припустити, що портрет висів у магістраті та загинув разом із ратушею в огні Мармулядової пожежі.

Аби відпочити у Карпатах на свята, часу – обмаль. І хоч Прикарпаття досі у червоній зоні, готелі й садиби активно бронюють, квитків на потяг теж небагато.

Вперше за п’ять років бійці 109 батальйону 10 гірсько-штурмової бригади після ротації на Донбасі повернулись у свій постійний дім. Місцем постійної дислокації батальйону відтепер є село Крихівці. Тут побудували три казарми, кожна на 125 людей.

Держава грошей у підприємство не вкладає, воно перебуває на власному розрахунку. Приблизно 10 % прибутку від урожаю віддають на Київ. Минулого року це було 700 тис грн, цьогоріч у столицю направили вже майже 4 млн грн.

Цього разу «людей тижня» обирали непросто – між блогерами та паліями трави.

За майже два роки пандемії ми підлаштувалися до нових умов. Тож цієї зими вже можна полетіти у країни, які не закрили кордони.

Помилка часто вартує втраченого здоров’я або життя. Адже гори, особливо зимові, мають свої правила й неповаги не пробачають.

Про Йогана-Георга Пінзеля відомо небагато, але його твори прирівнюють до відомих майстрів Італійського Відродження. Не всі скульптури Пінзеля пережили часи радянського невігластва, а ті що є зберігаються у музеях чи костелах.

«Афіни – це неймовірне місце, – говорить Кишакевич. – Сильне, історичне. Греки дуже цінують свою історію. Коли ти в’їжджаєш у країну і кажеш, що будеш бігти марафон, до тебе одразу якесь таке відчуття поваги».

“Тоді, на початку, мені реально було страшно до вас підійти, бо ви всі ходите з якимось таким злим виразом обличчя, – каже Джуда. – Зараз люди приємніші”.

Наприкінці сорокових була десь у Пасічній криївка. Місцеві знали про неї та носили партизанам їжу. А потім сталася типова історія – повстанців хтось здав і схрон оточили енкаведисти.

“Цьогоріч ситуація дійсно критична: ймовірність віялових відключень усіх груп споживачів дуже висока. І ось чому – такого низького рівня запасів усіх викопних видів палива в Україні не було дуже давно”, – пише Карпаш.

Будинки міжвоєнної доби сильно відрізняються від австрійських кам’яниць. Їх у Станиславові створювало нове покоління архітекторів.