Писанкарка Ірина Парипа: «Все, що відбувається під час розпису яйця, відображає життя»

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Ірина Парипа працює психологинею в Івано-Франківській обласній лікарні та допомагає військовим на реабілітації. Крім того вона є майстринею з розпису писанок.

Авторські розписані яйця Ірина продає на сайті та через соцмережі, а також проводить майстер-класи, у першу чергу для бійців – як арттерапію, пише Репортер.

Ірино, коли ви відчули любов до писанкарства?

Ще в дитинстві. Я знайшла у бабусиному креденсі дві неймовірні писанки, багато розписані, кольорові, дуже старі. Для мене це було щось сакральне, родове, вони мене зачарували.

Потім моя мама навчала нас з дворюрідним братом розписувати яйця. Вона сама з Донеччини, але вийшла заміж у Долину і навчилася тут розпису – спеціально, щоб передати нам. У нас не було справжніх писачків, ми писали пером. Замість воску був парафін, а замість фарб – чорнило, канцелярська чорна туш, різні засоби з аптеки… Вже тоді я побачила, що в мене виходить дуже добре і що мене захоплює така дрібна робота.

Тоді була велика пауза – дорослішання, навчання, університет. Але одного дня я гуляла по Стометрівці у Франківську і зайшла в бутик українських сувенірів. Там побачила те, що, як я знала за описом, є писачком. Для мене це було дуже емоційний момент. Я купила той писачок, а ще яйця, віск, фарби і поспішила додому спробувати. А тоді мене вже було не відірвати – хоч це був зовсім не період Пасхи. З того часу я почала займатися писанкарством.

Другий переломний момент – коли мій брат подарував мені книгу робіт великого майстра, покійного зараз Тараса Городецького. Коли я відкрила цю книгу, то захворіла цим мистецтвом. Його роботи були такі вишукані, я не могла повірити, що це може бути створене рукою людини. Мені захотілося знайти такий самий тонкий інструмент і навчитися. Почала багато писати, тренувати руку, шукати підходящі інструменти. І тоді бачила, що кожна наступна писанка у мене виходила все краще.

Чи є у вас улюблена техніка?

Найбільш близьке мені витравлювання. Це давно забута українська традиційна техніка. Наші предки виготовляли травленки, занурюючи розписане яйце у кислоту, наприклад, у розсіл з квашеної капусти. Це трохи триваліша процедура, ніж зараз, коли ми занурюємо яйце в оцет.

Травленка дуже цікава і красива, виконується на коричневому яйці. Тоді лінії, покриті воском, залишаються коричневі, а в оцті ми її витравлюємо до світліших кольорів, аж до білого. Ми можемо витягати, домальовувати деталі вже світлішого кольору – і так робити кілька проміжних відтінків. Це дуже гарно виглядає, як от вишиванки «біле по білому». Коли немає барвистості, строкатості, але виріб дуже ніжний для сприйняття.

Читайте: Ніц, паска і що печуть сусіди: режисер Олег Ущенко про Великдень у Станіславі

Коли яйце витравлюється в оцті, воно набуває рельєфу. Верхні шари шкаралупи «стравлюються», відбувається ерозія, з верхніми шарами сходить пігмент. А ті лінії, які були вкриті воском, залишаються виступати.

Також я витравлюю страусині яйця, гусячі. Саме великі страусині яйця дозволяють зробити цей рельєф справді відчутним, він глибокий і виглядає майже як різьба.

Також це дозволяє виправляти помилки, підшкрябати ножем. Бо на білому яйці, якщо капнули воском, це вже не виправити. А на травленці оцет все виїсть, можна все підчистити. Але це повільніший процес, бо треба, щоб в оцті писанка постояла пів години, годину. За цей час можна писати іншу, або пити чай і відпочивати.

А чи є улюблені орнаменти?

Я зазвичай створюю авторські писанки, але використовую традиційну українську символіку. Беру давні символи і вплітаю їх у своє бачення, обігрую їх. Мене надихає рослинна, квіткова тематика. Я зображаю це на своїх писанках.

Чи є у вас спеціальний ритуал перед створенням писанки? Медитація, молитва?

Для мене сам процес – це вже медитація. Мені дуже подобається запах нагрітого воску, він створює особливу атмосферу і впливає на мене. Для мене це сакральний, особливий процес. Я відчуваю вдячність бабусі – я її не пам’ятаю, але це щось дуже велике і могутнє, що вона мені залишила.

А ще для мене це і арттерапія. Бо все, що відбувається на яйці, – помилки, недосконалості, моя реакція на них, коли щось не виходить, – це все знаки і змісти, які завжди можна перенести на життя. Все, що відбувається в роботі, віддзеркалює ставлення людини до життя. Як вона ставиться до проблем, невдач, коли щось йде не так. Буває, навіть готове яйце падає і робивається. І нічого не поробиш. Цей процес віддзераклює все це, і якщо направити увагу всередину себе, можна багато побачити і знайти багато відповідей.

Що робите з готовими писанками, травленками?

Коли я тільки починала, то зберігала їх вдома або дарувала – і дуже з цього раділа. Але з часом почала продавати. Мене надихнули на перші виставки і мої роботи почали продаватися. Зараз у мене є сайт, сторінка в Instagram, мої писанки продаються за кордон – це мені досі дуже дивно і незвично. Але наразі писанок у мене вдома майже немає – все продане.

Читайте: Пісні про життя та смерть. Як «берегині» з Чортівця вчили франківок співати гаївки (ВІДЕО)

За фахом ви психологиня. Чи вдається поєднувати два заняття?

Зараз моя велика частина життя – це робота з пораненими в обласній лікарні, у просторі «Мрія Дія». Вона займає багато часу, бо хочеться їх підтримати, підняти настрій, допомогти реабілітуватися психологічно. Це забирає багато часу і сил, тому майстер-класів для загальної публіки проводжу мало. Але військовим – щотижня, інколи й двічі на тиждень. Ми пишемо травленки, кольорові писанки. Приходить також багато інших митців, теж влаштовують арттерапію.

Під час такого заняття військові відволікаються, працює дрібна моторика, концентрація – це дуже реабілітаційно для нервової системи. І взагалі мистецтво дуже реабілітує, навіть на біохімічному рівні. Тому ми багато займаємось з ними творчістю.

Авторка: Ольга Романська

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

отиопич
ветерани_04
екостанція (7)
ОСТАННІ НОВИНИ
749084853_1039499058599500_4789725726530160145_n
Чекають і вірять: у Лисецькій громаді освятили Алею Віри і Надії
744955561-1332501159039244-8434961182406588161-n
Травмував ногу біля Несамовитого: рятувальники Прикарпаття допомогли чоловікові в горах
d33f81880d34e476
росія атакувала Київ балістичними ракетами: одна людина загинула
750758212_28142393235367223_7820001138515104377_n
Ситуація на фронті: за добу відбулося майже 280 боєзіткнень
На війні загинув прикарпатець Михайло Когут
Прикарпаття втратило військових Миколу Романишина і Петра Козарука
отиопич
Франківець Олег Отиопич за пів року опанував протез, щоб не бути тягарем для сім’ї
лікар терапевт мови
Наступного тижня прикарпатців знову кличуть на "Дні здоров'я"
суд
У Тлумачі судили чоловіка, який замовив фальшиві документи, щоб уникнути мобілізації
володимир
З наступного тижня на Прикарпатті пройде паломництво до ікони з мощами князя Володимира
Дзвони надії_15
У Франківську били дзвони надії за зниклими безвісти та полоненими (ФОТО, ВІДЕО)
одещина 18 липня
Цієї ночі росія атакувала Україну сімома ракетами та 90 дронами
турист синяк (1)
Рятувальники допомогли киянину, якому стало погано під час спуску з гори Синяк
Прокрутка до верху