Нещодавно в Івано-Франківськ з Краматорська переїхав співзасновник молодіжної платформи «ВІЛЬна ХАта» або ж «Вільха» Микола Дорохов. Він привіз з собою друзів та «Нормальну столярку». Тепер вони допомагатимуть переселенцям облаштовуватись на новому місці, пише Репортер.
«Вільха» об’єднала свідомих
«Вільна хата» з’явилася у грудні 2014 року. Це величезний простір, в якому до вторгнення відбувалося купу подій – лекції, майстер-класи, музичні та літературні заходи. Туди можна було прийти, щоб почитати книгу, послухати музику, взяти участь у дискусії чи просто провести час з друзями. А щоб відвідувачі один одному не заважали, у «Вільсі» було кілька зон: читальня, майстерня, місце для презентацій та лекцій, кухня.
Все почалося після того, як Краматорськ звільнили з-під окупації, – говорить Микола Дорохов. – Тоді в нас проходив волонтерський табір «Будуємо Україну разом», метою якого було допомагати людям відбудовувати приміщення, що постраждали від війни. Саме під час цього табору сформувалася спільнота, яка хотіла щось змінювати в місті.
За час існування у «Вільній хаті» реалізували багато освітніх, волонтерських та культурних проєктів. Зокрема, започаткували фестиваль «Гаївки», на якому навіть встиг побувати і франківець Ярема Стецик зі своєю «Пенсією». Також кілька років поспіль активісти організовували «День музики».
Ми навіть облаштували музичну студію, аби місцеві музиканти могли щось там записати чи прорепетирувати, – розповідає Дорохов. – Згодом в цій студії ми почали записувати подкасти, знімати life-відео. Мабуть, в майбутньому з цього міг би вийти якийсь нормальний продакшн.
Та якщо ще 23 лютого у «Вільсі» відбувся показ документального кіно, то вже 24-го простір перетворився на гуманітарний склад.
Заробляти й допомагати
Взагалі, каже Микола, з 2014 року Краматорськ дуже сильно змінився. Рівень громадської активності збільшився, люди стали більш свідомими. Також в місті почав розвиватися сервіс, влада стала більш відкрита. Сама ж «Вільна Хата», окрім культури та освіти, почала займатися різними соціальними ініціативами. Зокрема, започаткувала проєкт «Добрий сусід». Волонтери взялися допомагати багатодітним сім’ям, людям з інвалідністю та ветеранам покращити їхні житлово-побутові умови. Грубо кажучи, робили ремонти в них в дома.
Ми співпрацювали з міським відділом соцслужб та «Карітасом», – говорить Микола Дорохов. – Вони нам давали списки сімей, які потребують допомоги, а наші волонтери вже до них їх їхали, знайомились та визначали, кому реально треба допомога і кому ми зможемо допомогти. Що ж до фінансування, то нам допомагала БО «Українська освітня платформа». Також на цей проєкт ми залучали гроші з USAID. А ще в нас були місцеві партнери, які продавали нам зі знижками будівельні матеріали.
З 2015 року в рамках проєкту вдалося допомогти майже півсотні сімей. А з початку цього року планували працювати з сиротами. Микола каже, бачили в цьому велику потребу, бо таким дітям держава дає квартири й, у більшості випадків, ці квартири доволі занедбані. В цьому ж проєкті діти-сироти змогли б і опанувати професію столяра, і зробити собі необхідні меблі.
Також у рамках цього проєкту ми створили майстерню і назвали її «Нормальна столярка», – розповідає Дорохов. – Виготовляли та реставрували меблі на замовлення. Це було зроблено для того, щоб ми могли розвиватися, заробляти. Соціальний бізнес спочатку має стати бізнесом, а вже потім соціальним. Так, 30% зароблених коштів ми спрямовували на соціальні проєкти. Ще робили меблі для людей, які цього потребують, безкоштовно чи за собівартістю.
«Парасолька» приймає гостей
Нещодавно «Нормальна столярка» переїхала на франківський «Промприлад». Хлопці облаштувалися на першому поверсі відкритого цеху «Парасолька».
Коли я ще був у Краматорську, то мені подзвонив Юрко Филюк і сказав, щоб ми переїжджали на «Промприлад», що він допоможе облаштуватися, – розповідає Микола. – Зараз «Промприлад» став місцем, куди релокувалося купу бізнесів. Це не дивно, бо Франківськ дуже затишний для життя. Навіть чимось Краматорськ нагадує.
Але переїхав він не через це. Мусив їхати, бо прихворів, а лікарі, які залишилися в місті, не могли дати раду з болячкою.
Я виїхав з Краматорська вкінці березня, пролежав два тижні у львівській лікарні, а коли виписався, то пішов у БУР, – говорить Дорохов. – Вони постійно возять гуманітарку, автівки та допомогу військовим. Поїхав з ними, а на зворотному шляху загрузив нашу столярку і привіз її спершу до Львова, а потім до Івано-Франківська.
Разом з Миколою до Франківська приїхали його колеги по цеху Євген та Олексій. Зараз Олексія призвали в армію, а Євген продовжує майструвати.
Ми собі поставили за мету в кінці місяця нашому другу, переселенцю з Краматорська, який живе з бабусею, допомогти з меблями, – каже Микола Дорохов. – В нас зараз обмежений бюджет, але ми зможемо допомогти ще кільком сім’ям. Просто почати вирішили зі знайомої людини, бо з людиною, яку ти знаєш, легше комунікувати. До кінця літа плануємо допомогти трьом сім’ям і тому, аби все встигнути, ми ставимо собі дедлайни.
А ще, розповідає чоловік, «Нормальна столярка» вже отримала невеличке замовлення, але візьметься за нього коли з’явиться більше часу. А там, сподіваються, сарафанне радіо спрацює і з’явиться якийсь заробіток.
Авторка: Ірина Гаврилюк
Comments are closed.