Вибори — це обирання когось, чогось для когось або для чогось. Відбір буває природний і штучний, або іншими словами – селекція. Природний — це коли виживає сильніший, мудріший, якісніший, а селекцією можна скерувати будь-що і будь-кого в потрібний бік. Якщо після природного відбору перспективу розвитку можна прорахувати та спрогнозувати, то після селекції генно-модифіковані продукти вже через одне-два покоління можуть дати таку мутацію, контролювати яку буде просто нереально.

«У мене було дуже важке дитинство, — розповідає Ріяфет Гасимов, — тому ще в молодості вирішив для себе, що до 30 років матиму машину та квартиру, а вже потім одружуся. Так і сталося, спершу купив машину, потім — квартиру, далі захотів створити сім’ю».

Понеділок, 3 вересня, перший день Всесвітнього газетного конгресу. Черга на вхід до Жовтневого палацу в Києві. У черзі — понад 700 редакторів і видавців майже з усього світу. Україна вперше приймає такий великий журналістський «зліт». На відкритті мають виступати президент Всесвітньої асоціації газетярів Метью Джейкоб, віце-президент Української асоціації видавців періодичної преси Борис Ложкін і Президент Украї­ни Віктор Янукович.

Саме так, а не інакше. Саме тоді, коли овочі набрали вітамінної сили, а грибочки максимально насичені білками, їх треба збирати та консервувати. Способів консервації є декілька, а рецептів — безліч. Погодьтеся, що всі вони мають право на життя, бо кожна сім’я має свої традиції та свої родзинки у приготуванні. У когось вони гостріші, у когось лагідніші чи солодші, але найсмачніші, напевно, ті, які готували ваші матуся чи бабуся. Смакові рецептори в дитинстві загострені, тому залишають дуже яскравий відбиток у карті пам’яті, яка розміщена в людській голові, — на все життя.

«Працюючи на «Голосі Америки», я відчуваю, що щось роблю для України, — каже Андрій. — Так у мене не втрачається зв’язок з Україною. Відчуваю, що роблю для українців щось корисне, може, навіть свій малий внесок у розбудову демократії».

Слово «гурман» — французького поход­ження. Але вражає інше. Така, на перший погляд не дуже велика за територією Франція, а яка потужна культурно-знакова країна?! В який бік не подивишся, майже скрізь бачиш французький слід. Кулінарія, мода, виробництво, музика, футбол, машини, літаки, одяг — всюди звучать вони. Чому так?На мою думку, це тому, що вони себе люб­лять, рекламують, пишаються собою.

Я пригадую, яким щастям для мене була довіра батьків піти по хліб у магазин. На решту, яку повертала продавець, завжди можна було щось купити – чи морозиво, чи заварний сухий крем у пакетику, або на крайній випадок — маленьку запечену булочку за 3 коп. От такими були синоніми дитячого щастя в часи мого дитинства.

«Я ніколи не купую ніякі нагороди, — говорить Лідія Шкрібляк. — Краще витрачу гроші на тренінг, адже в житті треба постійно вчитися й рухатися вперед. Чудес не буває — якщо ти зупиняєшся, то дуже швидко опинишся позаду».

Безе, бланманже, грильяж, крем-брюле, еклер, шарлотка, суфле, купа інших, усе це — «козирний» підрозділ французької, а тепер уже й світової, кухні. Чому французької? Бо саме французи диктували й донині диктують моду в цій категорії кулінарії. «Десерт» з французької означає — розчистити стіл. Це завершальна страва, яка має покласти смачну крапку наприкінці обіду чи вечері. До речі, в Китаї також є категорія, схожа на десерти, але її подають перед основ­ними стравами до чаю, називається вона — дім-сам або дянь-сінь.

Країна, про яку піде мова, раніше була просто перлиною — як для своїх громадян, так і для туристів. Хто з нас колись не мріяв поїхати на відпочинок у найбільш капіталістичну з колишнього соцтабору Югославію? Країну, де поєдналися дві культури та дві релігії — християнська й мусульманська.

«У дитинстві в мене було багато мрій, і більшість із них здійснилися, — розповідає Андрій Романчук. — Я дуже любив різні подорожі, мандрівки, особливо в гори. Тоді ми мріяли мати якісне спорядження: спальники, наплічники, намети. Тепер у мене все це є. Проте дуже мало часу залишається на самі гори».

«Журналіст — це не я, це — світ, і я біля нього, — говорить Ольга Герасим’юк. — Бо найголовніше в нашій роботі — це почути інших, дати їм можливість сказати свою думку, бути поряд і бути чесним».

Уже завтра у Лондоні починаються Олімпійські ігри. А як нам усім відомо, олімпійці — це люди, які добровільно присвятили своє життя спорту в ім’я досягнення спортивних вершин, для слави свого народу та рідної держави. Зрікаючись багатьох життєвих спокус, а також спілкування з рідними, близькими і друзями, вони віддають себе тій справі, яка не сприймає самовіддачі на 50-70 чи навіть 90%. Якщо хочеш перемагати — мусиш віддаватися спорту на всі 100%.

«Наша мова — не ваша політика» під таким гаслом уже майже тиждень на Вічевому майдані в Івано-Франківську відбуваються акції протесту проти мовного закону. Головна мета — жодної політики, партій і кандидатів. Хтось голодує, хтось співає, хтось нарікає, а хтось не вірить. Як завжди, кожному своє.

Нещодавно в Івано-Франківську затримали п’ятьох працівників обласного бюро судово-медичної експертизи. Їх підозрюють у протиправних діях при вилученні анатомічних тканин. Майже місяць четверо з них перебувають у СІЗО, п’ятого відпустили під підписку про невиїзд. Поки триває слідство, «Репортер» поспілкувався з керівником обласної судмедекспертизи Олександром Мудрицьким.