«Наша мова — не ваша політика» під таким гаслом уже майже тиждень на Вічевому майдані в Івано-Франківську відбуваються акції протесту проти мовного закону. Головна мета — жодної політики, партій і кандидатів. Хтось голодує, хтось співає, хтось нарікає, а хтось не вірить. Як завжди, кожному своє.
За словами одного із організаторів акції Миколи Гавриляка, ідея у нього виникла після повернення з Києва. Мовляв, ще 5-6 липня у столиці надихнувся запалом голодувальників. Приїхав до Франківська — тиша. Тож Гавриляк почав обдзвонювати однодумців, організовувати зустрічі з молодіжними організаціями, продумувати акції. Все почалося минулої п’ятниці, коли на Вічевому майдані молодь організувала щурячі перегони. Для цього 15 людей скинулися по 20грн. — купили щурів і фанеру. Кожен щур символізував якогось політика. Було весело.
Після того розбили наметове містечко, а Гавриляк оголосив голодування. Каже, про здоров’я не думав, з лікарями чи батьками не радився.
Потім знову скидалися на тканину, щоб зробити банер, на дрова, щоб палити багаття вночі. Згодом люди почали кидати гроші. У неділю вперше відкрили банку з грошима. Нарахували приблизно 800 грн. Трохи віддали боргів, решту почали потроху витрачати на потреби табору: воду, дрова, озвучку акцій.
У понеділок до голодування долучилися Андрій Клюба та Степан Дудинчук. З того часу голодують утрьох. «Почуваю себе добре, — говорить Гавриляк. — Слина посилено виділяється, тільки коли говорять про їжу. Не нудить. Одного разу до мене підійшли з їжею, то мені було недобре від запаху».
Крім голодуючих, є кілька десятків тих, хто просто приходить переночувати та підтримати. Також щовечора на Вічевому майдані відбуваються різні заходи: концерти, фаєр-шоу, читання віршів, спортивні шоу. А у вівторок тут відбувся майстер-клас із збирання та розбирання автомата Калашникова (АК-47). Майстер-клас проводив член УНА-УНСО Ігор Жовтуля. Каже, щойно з’явився анонс про те, що він проведе таку акцію, до нього прийшли представники відповідних служб. «Як і завжди: МВС, прокуратура, СБУ — всі старі знайомі, — сміється Жовтуля. — Їх цікавило, чи це не справжній автомат і звідки він узявся. Я показав усі документи — усе законно. Вони перевірили. Претензій наразі нема».
На думку Ігоря Жовтулі, бажання протестувати — не основне. «Я би хотів, щоб учасники акції вміли не тільки голодувати, — говорить він. — Бо, на мою думку, щоб їх зараз почули, треба пройтися хоча би сотнею біля Верховної Ради з такими от муляжами. Тоді влада точно задумається».
Як кажуть голодуючі, за ці дні у наметовому містечку вони бачили не тільки позитив. Буває, що мешканці скаржаться на них міліції. Бо шумно, музика грає і т. п. Хлопці не ображаються, кажуть, кожному своє. А буває, що приходять і нетверезі провокатори, нариваються на бійку. Оскільки хлопці не реагують, то вони йдуть геть.
Кроки на майбутнє протестувальники не прораховують. Кажуть, якщо наметове містечко не розростатиметься, а кількість голодуючих не збільшиться, то доєднаються до тих, які зараз у Києві.
