Інколи слід бути готовим реагувати вкрай швидко, а не залишатися у комфортному минулому. Навіть якщо цьому минулому кілька хвилин чи навіть секунд, пише професор УКД Максим Карпаш.
Відомим є факт, що після удару літаком по вежах-близнюках 11 вересня 2001 року, значна частина працівників офісів витратила в середньому 5 хв на вимкнення компʼютера, збирання речей, очікування на колег тощо. Потім вони загинули у той чи інший спосіб. Вони поводилися у форматі минулого, відкидаючи той факт, що в хмарочос врізався авіалайнер і ситуація вже не може бути такою, як була.
Подібне було в опалювальному сезоні 2025-2026. Тоді після умовно нормального попереднього періоду більшість думала, що так і далі буде. Вони забули попередні сезони і масовані атаки по енергетиці березня 2025. Аж тут знову часті відключення, морози із січня і т.д.
Нинішній опалювальний сезон ризикує бути подібним. Власне, якщо зовсім просто, то маємо збільшити швидкість своїх реакцій на зміну ситуації. Інакше ризикуємо залишитись у полоні ілюзії безпеки. Адже ворог показав, що, крім ядерних обʼєктів, «червоних» ліній вже немає – лікарні, наукові та освітні установи, мости, будь-яка інфраструктура вже були під ударом.
Тож маємо тримати у фокусі:
- автономність та децентралізацію: пункти незламності, резерви палива, локальна генерація;
- комунікація та координація: повідомлення від аварійних служб, чесна комунікація місцевих органів влади, тренування комунальних служб;
- готовність побутова та психологічна у громадах: запас палива та харчів на рівні громади й домогосподарств, розуміння потреб тих, хто не може собі сам зарадити.
Попри численні катастрофічні прогнози з енергетикою, мої оцінки більш позитивні. Хоч і причина вкрай негативна – росіяни вибили нам значну кількість промисловості як великого споживача енергії, а генерація навіть трішки зросла. Звісно, диявол криється у деталях: промисловість інколи може «призупинитись» коли електрики немає, а побутовий сектор потребує безперебійного живлення і тут можливі «варіанти». Бачимо, що ворог бʼє по системах передачі енергії і до цього слід бути готовими.
Потенційні цілі у списку рф відомі: каналізаційні, водопровідні, газові мережі, мости та логістичні вузли, пункти базування аварійних бригад. Маємо розуміти, що момент «найгірше позаду» ще не настав. Наша готовність до загроз і швидкість реагування на них мають бути максимальними.
До слова, київські удари показали вразливість Франківська та області, яка в Україні має, мабуть, найбільшу кількість мостів. Щиро сподіваюсь, що у мерії Івано-Франківська є план на випадок ураження одного чи обох мостів.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
