Я пригадую, яким щастям для мене була довіра батьків піти по хліб у магазин. На решту, яку повертала продавець, завжди можна було щось купити – чи морозиво, чи заварний сухий крем у пакетику, або на крайній випадок — маленьку запечену булочку за 3 коп. От такими були синоніми дитячого щастя в часи мого дитинства.
Буває, бігаєш із друзями цілий день і до нестями хочеш їсти, а додому бігти не можна, бо вже не випустять — примусять читати якусь книжку.
От і виходили у різний спосіб із цих проблем. Жив я біля міського озера, де раніше була відпочинкова зона. Поміж тих, хто прийшов засмагати й купатися в озері, просто яблуку не було де впасти. Вони їли, пили, й ми завжди де‑не-де знаходили покинуті пляшки. А одна пляшечка тоді коштувала 10 коп., а це було, перепрошую, аж три булочки, а якщо дві пляшечки, то ще й заварний кремчик. Усе це запивалося звичайною водою з‑під колонки, які тоді ще були майже на кожній вулиці. З’їдав це, запивав і ти «король» — можеш бігати в «козаки-розбійники» аж до темряви.
Досі не можу зрозуміти – чи то хліб тоді був такий смачний, чи ми були такі голодні? Напевно, і те, і інше. Але смак тих булочок не забувається.
У народі їх називали «жуліками». І прийшла ця назва із Франції, так їх там називали. Це вже потім у «блатному» світі цим терміном визначали дрібних злодіїв. Отже спочатку були булки — саме так, а не навпаки!
Ці маленькі шедеври за межами Франції спершу почали випікати в Росії. Рецепти привезла родина Філіпових. Вони були засновниками найвідомішого російського хлібопекарного виробництва. Мініатюри з пшеничної муки із засмаженими, загнутими до верху краями називалися «жулік» і коштували тоді 1 коп. У ті часи їх випікали на соломі, яка деколи залишалася на булочці, бо прилипала до тіста.
Хліб завжди був і є мірилом достатку. До прикладу, в часи мого дитинства при мінімальній зарплаті у 70 рублів нарізний батон коштував 12 коп. Таким чином на зарплату можна було купити 583 батони. А тепер при мінімальній зарплаті у 1094 грн. та ціні батона — 3,5 грн. можна купити 312 нарізних батонів. Покращення?
А написав я про булочки, бо це швидко, смачно і дає великий простір для творчості. Творчість полягає в тому, що всередину цієї булочки можна напхати все, що вам захочеться. Воно може бути солодким, гострим, соленим чи квасним. Для цього треба визначити основу начинки. Якщо це сир, то варіантів — безліч, бо до нього пасують і мед, і ковбаска, і слабосолена рибка, овочі, фрукти, купа іншого.
Я, наприклад, завжди дотримуюсь чотирьох основ: сир, гриби, риба, м’ясо. А вже до них додаю щось на власний смак. І завжди перед запіканням посипаю «жуліки» твердим тертим сиром…
Смачного!
