Минулого тижня заслужений журналіст України Роман Фабрика презентував свою першу книгу. Це доволі ґрунтовне видання має просту та красномовну назву — «Я-репортер».
Володимир Хибінь Минулої суботи, 15 серпня, усі охочі івано-франківські шанувальники альтернативного року мали можливість потанцювати та відірватися. В арт-клубі «Химера» – знову концерт, і знову молоді рок-гурти. Цього разу глядачів (в основному підлітків) тішили виступами не лише франківські колективи. Завітала на це дійство і двійка представників львівської рок‑сцени. Незважаючи на літню спеку, весь перший зал «Химери» був заповнений.
В обласному центрі продовжується Фестиваль Восьми Культур. Тепер він запрошує посмакувати справжнім китайським чаєм. Власне, чай має довгу історію, і нині це найрозповсюдженіший напій. Його вирощують у 40 країнах світу, а у 150 люди його п’ють. І в кожній країні свої традиції споживання цього чудового напою.
Мала антологія українського музичного стьобу Євгенія Ступ’як Така наша натура, що над своїми бідами ми радше воліємо сміятися, ніж плакати. Це добре ілюструє і нинішня ситуація: людям набридли вічні політичні дебати та нудні прогнози аналітиків, народ обирає іншу розвагу – те, що висміює ці явища – «стьобні» програми і таку ж музику. І не тільки сьогодні – сміхова культура в українському музичному просторі була популярною завжди, завжди виконувала певну функцію і мала свої секрети.
Україна влітку багата на фестивалі. Не відстає й Івано-Франківськ. Нещодавно в культурно-мистецькому центрі «Є» відбувся малоформатний захід під назвою «Фестиваль 8 культур. Міжнародна кухня». Мешканці міста мали чудову нагоду зробити експрес-знайомство із культурою та кухнею Китаю, Кореї, Литви, Естонії, Єгипту, Словаччини, Казахстану та Польщі.
Ірина Амплейкіна Якщо не відкладатимете на потім, то маєте нагоду показати своїм дітлахам іграшки, яких вони точно не побачать більше ніде. До 1 вересня в Івано-Франківському краєзнавчому музеї діятиме виставка «Яворівська народна дерев’яна мальована забав-ка». Її привезли до нас члени Львівського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Тож маленькі мешканці міста мають чудову нагоду побавитись вирізьбленими із дерева пташками, літаками, вітрячками, тріскунцями та навіть маленьким, теж дерев’яним, комп’ютером.
Надія Шегда Хто ще не бачив робіт франківчанки Надії Соломко, той точно ще не бачив нічого подібного. Бо те, що вона робить, – це її винахід, фантазія і сила волі. Результатом є вив’язані спицями ікони, портрети, картини. Чергова, сорокова виставка робіт пані Надії 1 серпня відкрилася в івано-франківському арт‑кафе «Хрущ на Вежі». Звісно, був там і «Репортер».
Тарас Дунець Напередодні чи не всі українські ЗМІ просто кишіли текстами про фест, що відбудеться у Свіржі на Львівщині з 31 липня по 2 серп-ня. Це мав бути грандіозний захід за участю зірок світового масштабу: Ніно Катамадзе & Insight (Грузія), Cesaria Evora (Капе Верде), виконавців з Італії, Німеччини і, звісно, з України.
Серед різних фестивалів, концертів і з’їздів помітно виділяється фест, який утретє поспіль відбувається в Підкамені, що на Львівщині. Цьогоріч – 24‑26 липня.Для нашої молоді всі фестивалі розпочинаються майже однаково. Зранку доїжджаєш маршруткою до траси і потихеньку, але впевнено, автостопом досягаєш пункту призначення. Так було і цього разу. На вантажівці з донецьким далекобійником довго, але спрямовано, ми допленталися до Підкаменя. Поганий настрій розсіюється миттєво, коли заходиш на фестивальну територію. Тамтешня атмосфера може дати фору будь-якому дійству таких масштабів. Саме місце проведення цього збіговиська та людей різного характеру проте, спільного духу – це сукупність різних рукотворних і природних див.
Той, хто вирішив дотриматись усіх неписаних законів цьогорічного і вже другого літературно-мистецького фестивалю «Потяг до Яремне» (25‑27 липня), добирався до центру подій потягом. Так довше, але цікавіше, ніж маршруткою, тим паче, якщо живеш «на асфальті». До того ж, є можливість налаштуватися на літературні читання, які й затягують переважну більшість молодого люду до Яремчі на три дні. Саме заради того, аби почути Прохаська, Іздрика, Поваляєву, Винничука, Бойченка, трохи молодших літераторів – Малярчук, Белея, Жеребецького, Карп’юка та інших. Покружляти майстер-класами, які влаштовували місцеві народні майстри. Поспостерігати за тим, як Василь Вірастюк влаштовує гуцульські забави. Потанцювати гуцулоч-ку на українському весіллі.
Україна має таланти. Але не має моди на талант. Ця мода пропала тоді, коли олігархи вирішили скупити радіо і телеканали. В той самий момент вони й почали формувати політику своїх нових іграшок. Спочатку це виглядало так: їде бос у машині з новою «тьолою», дзвонить на радіо і замахує ді-джея, щоб той ставив для його пасії музику. Автоматично радіостанція починає грати роль CD-ченджера цього барана, а ми з вами стаємо пасив-ними слухачами цієї єресі. Йдуть роки, дівки в олігарха міняються, а музика в чейнджері залишається тою ж самою. Відповідно його смак виховує аудиторію, яка змушена слухати те, що подобається йому та його дівчаткам.(Постійна авторська колонка Андрія Кузьменка – Скрябіна)
Кажуть, музичний Івано-Франківськ нині не жвавий, часто інертний. А якщо порівнювати із дев’яностими, то одразу пригадуються багато концертів, імена, групи. Той, хто постійно живе музикою, згадує ті роки з особливою ностальгією.
Надія Шегда «Трамвай», «Берег ріки», «Пустельник», «Нехай і холод, і вітри»… Пісні акапельного колективу зі Львова «Пікардійська терція» знають і в Україні, і далеко за її межами. Їх співають. Зала, на сцену якої виходить чоловічий секстет, завжди переповнена.
Володимир Єшкілєв У видавництві «Тіповіт» побачила світ нова книжка критика і письменника Євгена Барана «У полоні стереотипів та інші есеї». У книжці вміщено 79 текстів: есе, літературні портрети, замальовки. Здебільшого це — авторські колонки Євгена у місцевій періодиці. Читані окремо, вони не справляли цілісної картини, але зібрані у книжку створили певну симфонію настроїв письменника. На сторінках книги він разом зі своїми рідними, друзями і своїм народом переживає дні, тижні, місяці першої декади двадцять першого століття — химерні часи зміни епох, коли, здавалося б, устояні, окреслені і зрозумілі речі раптом втрачають чіткість контурів і з’єднуються із загальним потоком невизначеності.
Надія Шегда Івано-Франківськ уже звик до короткометражного кіно. Пофестивалити, як виявляється, можна і в арт‑кафе «Химера». А якщо з’являється бажання організувати квест за спонсорські кошти — немає проблем. Цього разу змагання влаштували за підтримки представництва фонду імені Генріха Бьолля в Україні.