Тепло холодного каменя
Роман Фабрика.Світлини автора. Кожного разу, коли проходжу алеями меморіального скверу, що по вулиці Степана Бандери в обласному центрі, увагу привертають облицювальні плитки, бордюри блідо-червоного кольору. Бувало зупинюсь, підійду до цих начебто холодних плит, торкнуся пальцями лискучої гладенької поверхні, і, о, диво, відчуваю не студінь, не холод, а тепло. Висловлюючись образно — цей природний матеріал випромінює сонячне тепло, яке накопичилося в ньому за мільйони років. Так-так, навіть не мільйони, а за сотні мільйонів літ. Як розповів відомий у світі геолог, професор нашого національного технічного університету нафти і газу Олег Адаменко, цей камінь, що його видобувають у Городенківському районі та на Тернопіллі, — древній пісковик Девонського періоду. Цікаво, що його поклади тягнуться від Дністра до Великої Британії. Камінь цей легкодоступний, добре піддається поліруванню. І хоч вважається, що у надрах землі є широкий спектр кольорів цього пісковика, але чомусь найчастіше використовують у будівництві та архітектурі сировину червоного кольору. Не тільки спогади, перекази, легенди, але й письмові свідчення стверджують, що з цих країв наш червоний городенківський пісковик доставлявся навіть до Стародавнього Риму. Отакої!