Потрібен притулок
Ми не маємо права говорити про смерть тварин як про нормальне, цілком здорове явище. Влада наша, до речі, начебто з нами згідна. За словами заступника міського голови Ярослава Яцишина, виконавчий комітет міської ради вже прийняв рішення щодо співфінансування вже існуючого павлівського притулку. І за умови співпраці з міською владою притулок мав би централізовано взяти на себе функцію відлову, біостерилізацію та вакцинацію бездомних собак, що проживають у Івано-Франківську та на околицях.
Юрій Чорний, голова Івано-Франківського товариства захисту тварин, займається цим питанням 12 років. Він створив притулок, який, м’яко кажучи, дуже потребує коштів. У 2006 році обласна рада виділила на цей притулок 100 тис. грн. На тому все стало. І аж тепер вже міська влада вирішила звернути увагу на вуличних собак міста, тоді і вирішили долучитися до фінансування павлівського притулку, у Івано-Франківську ж для власного притулку просто немає території.
Отже, «Програма поводження з безпритульними тваринами у межах м. Івано-Франківська та його околиць», яка, як розповів Я. Яцишин, вже винесена на розгляд міської ради, має бути прийнята і якщо все буде добре, то цього року притулок отримає 100 тис. грн.
Ми переглянули порядок денний XXVІІ сесії міської ради і, на жаль, не знайшли в ньому цієї програми. Тому можемо тільки здогадуватися чи то Я. Яцишин навмисно намагався ввести нас в оману, чи то заклопотано забувся. Втім, факт залишається фактом: питання не винесли на розгляд сесії. Чому цього ніхто не зробив, якщо виконком уже прийняв відповідне рішення – нам так і не відомо.
Загалом програма передбачає тільки започаткувати заходи, тому перша сума витрачатиметься тільки на облагородження існуючого притулку. Це встановлення огорожі притулку, придбання та встановлення освітлювальних приладів, виготовлення будок та вольєрів, придбання засобів для відлову тварин тощо. Розрахунки вартості реалізації Програми розписані на найближчі п’ять років.
Як розповідає начальник відділу енергозбереження та комунальних підприємств управління економічного та інтеграційного розвитку міськвиконкому Мирослав Мельникович, програма потребує 2 млн. грн. Майже 800 тис. грн. мало б піти з міського бюджету, але це тільки в тому випадку, якщо програма буде прийнята.
Ще 1 млн. 140 тис. грн. мали б залучатися з інших джерел фінансування, наприклад, за кошти меценатів та спонсорів… Тільки де знайти таких спонсорів, ніхто не береться порадити. Адже окрім Богдана Заріцького, який дав 10 тис. грн., з меценатів більше ніхто не відкликався допомогти нашим чотириногим друзям.
За словами Світлани Полук, яка цікавиться цією проблемою, бо її душа болить за долю бездомних собак, заступник міського голови Олександр Дерев’янко зауважив, що питання притулку є 115 у списку з іншими питаннями. Ми вирішили поцікавитися, чи правдива ця інформація. «Давайте зробимо його 114 питанням, — прокоментував журналістську цікавість О.?Дерев’янко, — скажіть, якщо в нашому місті переглянути всі проблеми, то яке воно буде? Можливо я помилився і воно 114. А ви як рахуєте, воно входить в першу сотню? Безумовно, що після людей у нас тварини на першому місці».
Треба займатися людьми
Тварини дуже часто є чи потенційно мають можливість стати жертвами психічно хворих людей. Ми про це майже не говоримо. Таких випадків є достатньо. Коли комусь зайде в голову влаштувати приватне полювання, він собі виловить десять безпритульних собак і просто вистріляє. Заради задоволення своїх потреб чи проблем з головою. Комусь з нас буде їх шкода, а комусь байдуже. Однак, навіть якщо нам байдужа собача доля, варто просто задуматися над психологічним станом нашого суспільства, яке дозволяє собі робити ТАКЕ.
За словами Юрія Чорного, в області нині є приблизно 450?500 тис. безпритульних собак. «Щоб вирішити проблему, треба викорінити першопричину — це неконтрольоване розмноження собак. Те, що я роблю, — це крик душі, щоб припинити оту вакханалію з винищенням собак», — каже він.
Лікувально-реабілітаційний центр має займатися біостерилізацією тварин, аби вони не плодилися. Справа ж навіть не в тому, що собаки голодні, що можуть замерзнути у холодну зиму. Справа в людях, які потенційно можуть завдавати тваринам шкоду. Адже нам так складно здогадатися, що в кожного в голові.
До речі, Ю.?Чорний додає, що наша недолугість полягає в тому, що в першу чергу треба займатися не собаками, а людьми. Адже велика кількість людей тримає собак, не задумуючись над тим, що вони постійно розмножуються. Потім тварин викидають. Відтак це має всі шанси тривати до безконечності, бо немає ні обліку собак, ні відповідальності за те, що вони дають потомство, яке нікому не потрібне.
До речі, наприклад у Німеччині, якщо собака не передбачена до розмноження, то дозволяється тримати тільки стерилізовану тварину. Також, переймаючи досвід закордону, варто говорити про те, що не можна дозволяти тримати домашніх тварин всім тим, кому заманеться — треба вимагати дозвіл від психіатра.
«Гицлі» з служби АТП 0928
На відлов бродячих тварин та будівництво притулку у цьому році міський бюджет запланував 250 тис. грн. Оскільки, як ми вже згадували вище, 100 тис. грн. піде на мінімальні потреби притулку, то 150 тис. грн. залишається на відлов бродячих тварин.
Чому аж 150 тис. грн. виділяється на відлов собак і тільки 100 тис. грн. на притулок, ми так до кінця і не збагнули. Може тому, що, за словами О.?Дерев’янка, притулок не в стані здійснити всі функції, які від нього потребуються. Потрібне більше фінансування, якого просто нема. Ніхто ж не наважиться стверджувати, що це питання важливіше за освіту чи медицину.
Відлов собак гицлями (так їх називають в народі) стосується тих, які не мають господарів, точніше ошийника. Телефонний дзвінок на службу 080 або заява мешканця — є причиною виклику працівників зі служби АТП 0928. Людина скаржиться на появу якоїсь безпритульної собаки і просить вжити заходи, після цього виїжджають люди на відлов і знешкоджують тварин пострілом з пневматичної рушниці.
Заступник голови міста Олександр Дерев’янко стверджує, що це буде тривати доти, доки собаки будуть кусати людей. І служба мусить реагувати на звернення людей, які стверджують, що їх покусали собаки і отримують 40 уколів у живіт в лікарні.
«Я б хотів з вами поговорити про це після того, як вашу дитину покусають собаки і ви б мали горе. Тоді б ми поговорили, потрібно це робити чи ні? Ми не маємо притулку в місті, де б ми могли робити стерилізацію. Вони плодяться, розносять інфекцію і розривають сміттярки. А це такий засіб, яким ми можемо вирішити цю проблему», — зауважує О.?Дерев’янко.
І додає, що іншого шляху просто немає. Адже ми сьогодні не настільки багаті, щоб робити притулки собакам. За його словами, місто не може створити нормальні умови людям, нині є купа людей, які живуть по підвалах.
Втім, проблема все одно існує. Більше того, мешканці Івано-Франківська стверджують, що трапляються випадки, коли присипляння собак відбувається на очах у дітей. Це ж теж не нормально. Однак наша влада і на це має відповідь: «Завтра прийде інший кореспондент і спитає, які заходи ми вживаємо, щоб собаки не кусали дітей. Дітям треба вибирати або бути покусаними, або бачити смерть тварини. Можливо, є такі випадки».
«Давайте свої пропозиції», –
завершив нашу розмову О.?Дерев’янко. Нам доволі складно давати свої власні пропозиції. Втім, мешканці нашого міста їх мають. Наприклад, хтось радить збирати цільові податки з собачого базару і кошти виділяти на притулок. Інші — ввести у квартплату якусь символічну суму, яка в цілому зможе вивести значну цифру, яка реально допоможе вирішити цю проблему. Є ще одна пропозиція — штрафувати всіх тих, хто погано відноситься до собак.
Звісно, все це дуже «зідеалізовані» пропозиції, і наша влада вряд чи на це піде. Втім, всі прекрасно розуміють, що головне — першопричина. Далі буде легше і тим, які переймаються долею тварин, і тим, кому останні просто дошкуляють своєю присутністю на вулиці.
І в ідеалі притулок став би притулком тільки для тих тварин, які втратили своїх господарів через якісь життєві обставини. Вуличних тварин через біостерилізацію просто б не було.
Comments are closed.