У вівторок, 20 квітня, міською премією імені Івана Франка в галузі літератури відзначили відому франківську поетесу Галину Петросаняк – за книжку «Спокуса говорити». Інтриги, підводні течії, сумнівне коло експертів і «вузький прошарок» номінантів – приблизно так виглядає ситуація із врученням не лише цієї, але й інших премій.

З 1 січня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань соціального захисту багатодітних сімей». Згідно з ним багатодітні сім’ї отримали право на суттєві пільги. Про найцікавіші нововведення та як вони діють в умовах відсутності держбюджету – у розмові з Володимиром Соловйовим, начальником управління сім`ї, молодіжної та гендерної політики Івано-Франківського міськвиконкому.

Овен – це весна і квітень. Така собі зодіакальна «арка оновлення». Лише радіти і грітися на сонечку. А тут на «Інтері» показують співачку, яка без зайвих комплексів рубає естрадно-ужиткову правдоньку: «Від Овнів лише овно». Зрозуміло, що на такі її слова можна й не звертати уваги. Хто, врешті-решт, хто вона така? Нахабна жінка з хижим носом. Котра, як виглядає, вже програла вирішальні битви на дієтних фронтах. Тим більше, що її колишній чоловік-Овен, подейкують, дав їй привід злоститися. Волати до джерел космічної справедливості і грати з себе новітню Касандру. Але, як би там не було, факт є фактом: небесного баранчика ображено. А в мене із цим знаком пов’язані певні вирішальні спогади.

Упродовж 27 років він був актором Івано-Франківського облмуздрамтеатру. Саме тут отримав звання заслуженого і народного. Далі – столиця, міжнародні нагороди… Загалом у театрі Сергій Романюк зіграв майже 80 головних ролей, а нині колеги-театрали називають його людиною кіно і актором планетарного масштабу. Романюк-громадянин вважає, що людина прийшла у цей світ, щоби здивувати себе, когось, і при цьому не нашкодити ані собі, ані суспільству.

Серед інших властивостей свята мають одну фатальну. Вони невблаганно зближують нас із телевізором. Цей мирний нерухомий прилад у будні виконує свою головну місію – затуляє пляму на стіні. Навіть ввімкнений, він залишається пасивним елементом інтер’єру. Кольорові картинки, які час від часу пробігають екраном, нікого насправді не відволікають. Звичайні собі прикольні картинки.

«Ти вже дозрів до того, щоб купити машину», – сказала мені подруга після другого келиха вина. Її інтонація не залишала жодного сумніву: це не просто філософський висновок спостережниці, а конкретне побажання з елементами наказу. «Отакої! – подумав я. – Це ж він і є: чисто жіночий спосіб світобачення». Ти собі думаєш, що просто живеш, пишеш черговий роман і полюєш на вампірів, а насправді ти лише дозріваєш до священного чину шофера. Дозріваєш як огірок на городі.

Державна виконавча служба (ДВС) в Україні була створена на базі інституту судових виконавців понад 10 років тому. З того часу Закон України «Про виконавче провадження», яким керується у своїй роботі ДВС, потерпів багато різних змін. Нині служба має як здобутки, так і втрати. Детальніше – в розмові з начальником відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Володимиром Солониною.

Наймудріші з нас знають, що світ є ілюзією. Складною вібрацією крихітних часток, які створюють для нашої свідомості відчуття теплого і зимного, твердого і м’якого. Можна довіряти цій Матриці і сприймати радощі весняного ранку саме як радощі весняного ранку. Можна, навпаки, кожної миті пам’ятати, що весняний ранок лише сукупність складних ілюзій і радіти тому, що всесвітня порожнеча така ж незмінна, як і в незапам’ятні часи Будди.

Ось воно усе й «обнулилось». Сосиски і гальба пива успішно вийшли на політичну орбіту. Відпрацьовані ступені ракети-носія отримали посади віце-прем’єрів. Хто там пророчив настання «ери ідеологічних партій»? Ваші прогнози не справдилися.

Люди не люблять тепловиків. Платити треба дорого, послуга не завжди якісна. Підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» намагається робити кроки вперед. Детальніше – керівник підприємства Ігор Прокопів.

Кожного разу, коли Ненька залишає позаду черговий «виборний екватор», у вітчизняних інтелектуалів загострюється ностальгія за втраченими можливостями. Дехто з них ще пам’ятає початок 90‑х і той широкий спектр стратегій позиціонування України, який обговорювався тоді на зібраннях фантазерів різних калібрів – від натхненних учасників міжнародних конференцій до якісно нетверезих завсідників кухонних тусовок.

Міські житлово‑експлуатаційні організації наші громадяни не раз згадують «незлим-тихим словом». Позитив у той бік лунає вкрай рідко. Про проблеми жеку, фінансування, кадри та незвичні підходи до роботи – у розмові з начальником ЖЕО № 2 Івано-Франківська Олександрою Петрик.

Я люблю українську мову. Не хочу другої державної, якою б вона не була. Бо не бачу ані резону, ані потреби, ані жодної користі. Чи можу я наразі втратити свою мову? Ні. Ніхто не примусить мене спілкуватися іншою. Та чи зможе в якийсь момент Україна обійтися без української мови? Ні. Втім, новий президент свого часу обіцяв нам двомовний експеримент. І хтозна, чим воно закінчиться. Скоро довідаємось.

Кажуть, що Джон Рональд Руел Толкін (той, що написав «Володаря Кілець» і «Гобіта») не любив Ганса Християна Андерсена (того, що написав «Снігову королеву» і «Русалоньку»). В чому була причина тої нелюбові, достеменно невідомо. Можливо, войовничий католик Толкін мав світоглядні претензії до Андер­сена, масона у градусі Лицаря Кадоша. Можливо, історії знаменитого данського казкаря здавалися видатному британському ельфознавцеві занадто сентиментальними і навіть сльозливими. Хтозна…

Той, хто заводить собі кота чи собаку, зіштовхується з проблемою продовження їхнього роду. Чому проблема? Крики, мічення «своєї» території, нестерпний запах – навесні та восени це стає справжньою катастрофою в багатьох квартирах. Про те, як запобігти весняним «концертам» у своїх домівках, «Репортер» поспілкувався із заступником начальника міської ветеринарної лікарні Марією Губернат.