«Репортер» поспілкувався з головним лікарем міського пологового будинку Михайлом Прудніковим.
Вся справа у кисні. Його забагато в земній атмосфері. Від нього наша планета безупинно окислюється, і ми живемо у безнадійно кислому куточку Всесвіту. Від того окислення усі наші біди. Швидкий обмін речовин призводить до зменшення тривалості життя, речі стають нетривкими, іржавіє залізо. Напевне, у тих щасливих світах, де вміст кисню у повітрі не перевищує 5‑6 %, все інакше. Все не так і набагато спокійніше. Там живуть мудрі істоти, неквапливі та впевнені у собі. А ще — добрі. Бо ж насправді агресивність земних організмів теж є наслідком тотального окислення. З наших кислих тіл пре дурна руйнівна енергія і потребує виходу.
Як справжній старий гуцул, я закурюю файку і, смачно цмакаючи язиком, кажу: «Тоді всьо було єнакше, не то, шо зара…». Тоді,…
Володимир Єшкілєв Коли периферія гниє, починають шукати центр. Або стрижень. Або ту внутрішню цитадель, куди гниття буде добиратися довго-довго. Так довго, що згниє само. Племена і нації в глобалістичному світі починають загнивати. Чому? Дехто каже, що їх час вичерпався і на зміну спільнотам, окресленим через звичаї, землю і мову, приходить щось планетарне і синтетичне. Інші заперечують: мовляв, уся ця глобалізація тимчасова, а ґрунт і кров завжди визначатимуть кольори людського буття. Але всі зацікавлені шукають стрижневу, опорну, матричну частину національного змісту.
Тетяна Соболик Проблема житла в Україні вирішується вже майже 20 років. Держава й досі працює за старим, радянським житловим кодексом. Про те, як воно є в Івано-Франківську, читайте з перших уст начальника відділу обліку і розподілу житла міськвиконкому Тетяни Курилів.
Затерта до болю тема викликає нове зацікавлення з наближенням чергових елімінацій в Україні. Задоволені, з почервонілими від очікування чергового оргазму обличчями, світочі національної естради, перераховуючи в кишенях хрусткі аванси, відвідують ефіри телевізійних каналів для оприлюднення своєї позиції – підтримки діяльності того чи іншого кандидата.
Володимир Єшкілєв Старий анекдот: «Нащо слонові хвіст? Аби слон не закінчувався лише великою дупою». Останні місяці Епохи Нового Трипілля (2005‑2009) нагадують цей майже непотрібний хвіст. Остання осінь епохи мобілізує не на нові звершення, а скоріше на філософське споглядання певних руїн. Щось велике і товсте пройшлося ланами і долами Вітчизни, потопталося по надіях і мріях, зіпсувало повітря. І пішло собі далі.
Тетяна Соболик – Пане Романе, ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» взяло кредит, аби сплатити борги. Це добра ідея?– Це підприємство заборгувало велику суму НАК «Нафтогаз Україні». Нині це майже 50 млн. грн. При цьому населення забор-гувало тепловикам 29 млн. грн., держбюджетні установи – понад 3 млн. грн., а ще більше 25 млн. грн. винні інші споживачі. Без коштів проблему вирішити неможливо. Тому на сесії міської ради прийняли рішення взяти кредит 40 млн. грн. Зараз усі процедури пройдені, гарантії є, документи в Ощадбанку, однак гроші ще не надійшли.
Микола Волков Василь Кричун, 62‑річний депутат Івано-Франківської міської ради, активно займається спортом лише три роки. Але за цей короткий час він уже став семиразовим чемпіоном України, дев’ятиразовим чемпіоном Києва з легкої атлетики. Нещодавно Кричун створив обласну федерацію легкої атлетики серед ветеранів, а днями представляв Україну на чемпіонаті Європи.
Володимир Єшкілєв Все пророковане збувається. Галасливо‑кольорова «жуйка для бідних», що її цілодобово транслюють усі телеканали, стає дедалі нахабнішою і безсовістнішою. Безкінечний салатик із подрібнених і залитих майонезом політкоректності цитат і образів викликає вже не бездумну апатію, а гостру відразу. Як завжди, є дві альтернативи – ліва і права. Нова ліва культурна і нова права культурна. Вони зорієнтовані сторонами світу. Ліва альтернатива тішиться впевненим світанком нових східних імперій. Права шукає в минулому західної раси нову основу: чи то залишки гіперборейських фундаментів, чи то діяння легендарних патріотів.
Андрій Філіппський Багато туристів люблять наші гори та мандрують ними. Щороку більше. Але буває таке, що турист потрапляє в халепу — чи то травмується, чи його «вхопить» знаменитий карпатський блуд. Тоді вони просять допомоги у рятувальників. Отже, знайомтесь — Олег Ковтун, командир Івано-Франківського гірського пошуково-рятувального загону.
Володимир Єшкілєв Kордон між літом і осінню майже неможливо подолати без пригод. Перше березня, перше червня і перше грудня приходять непомітно. Але не перше вересня. І справа навіть не в тому, що починається навчальний рік. Просто щороку цього дня вмирає чергове літо, а цих літ нам одміряно не так вже й багато. Мало хто здогадується, що між тридцять першим серпня і першим вересня вмираюче літо дарує своїм паладинам і послідовникам ще одну добу – теплу, містичну, невловиму. А осінь, дозволяючи розташувати на своєму кордоні цю невловиму теплість, вимагає від літа данини. Ця містична доба за вимогою осені означається не тридцять першим серпня, а нульовим вересня. Хтось встигає прожити цю межову добу, а хтось ні. Більшість людей таки просто засинає 31‑го серпня, а прокидається 1‑го вересня.
Інна Богословська Як виглядав початок кар’єри молодого фахівця у совкові часи? Як би добре ти не працював — твоя зарплата все одно дорівнюватиме заробітку якогось нероби за сусіднім столом чи верстатом. Як би добре не вчився — все одно без блату не потрапити до престижного вишу або не отримати пристойної роботи після нього. Радянське минуле й нині залишило безліч своїх рудиментів у системі влади, економіці, охороні здоров’я та освіті. Навіть намагаючись створити щось нове, нам постійно доводиться стикатися з ними.
Володимир Єшкілєв У неділю у центрі «Є» відбувся круглий стіл «Присутність літератури». Говорили, зрозуміло, про неї. Про літературу. Підводили проміжні підсумки розвитку вітчизняного літпроцесу. Думали над тим, чому не справдилися оптимістичні прогнози середини дев’яностих, коли здавалося: над світової гуманітарною ареною сходить сонце українського письменства. Зрозуміло, що до єдиної думки не прийшли, та й не буває в таких дискусіях єдиної думки.