Погляд

Володимир Солонина: «Державний виконавець не може зробити неможливе»

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Державна виконавча служба (ДВС) в Україні була створена на базі інституту судових виконавців понад 10 років тому. З того часу Закон України «Про виконавче провадження», яким керується у своїй роботі ДВС, потерпів багато різних змін. Нині служба має як здобутки, так і втрати. Детальніше – в розмові з начальником відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Володимиром Солониною.

– Пане Володимире, у вашій роботі відчуваються проблеми із нечітким законодавством?

— Є багато суперечностей між законом, яким керується ДВС, та іншими нормативними актами, що діють у державі: цивільним, кримінальним, цивільно-процесуальним, кримінально-процесуальним та бюджетним кодексами. Тому ми дуже часто стикаємося з труд-нощами, коли один закон говорить, що державний виконавець робить правильно, а інший – що так робити не можна.

– Розкажіть про головне з того, що робите.

– Основне – це примусове виконання виконавчих докумен-тів, які підвідомчі ДВС. Звісно, є чіткий перелік, який встанов-лений законом. В першу чергу це рішення, прийняті судами і не виконані відповідачем з тої чи іншої причини. Ще можна назвати постанови органів упов-новажених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Левову долю яких займають постанови, винесені органами ДАІ.

– ДВС має право йти до когось додому і забирати майно?

– Так. До речі, виконавець має право сам робити оцінку майна, яке вилучає. Правда, якщо боржник не згідний з дією чи бездіяльністю держвиконав-ця, то він має право протягом 10 днів звернутися до суду. А у випадку, якщо вартість майна перевищує 1700 гривень, державний виконавець залучає до участі у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста.

Зрештою, ми можемо не вилучати із квартири майно, а залишити його там. Тоді треба просто визначити особу, яка буде зберігачем цього майна.

– Що відбувається з арештованим майном?

– Його оцінюють і передають на реалізацію спеціалізованій організації. Мін’юстом визначено п’ять спеціалізованих організацій, які мають право працювати в нашій області. Нами створена тендерна комісія, тож виконавчі служби області, які арештовують майно, готують документи на реалізацію і передають на розгляд в комісію. А вона вже визначає, яка з цих організацій запропонувала кращий варіант. Відтак організація-переможець реалізовує майно, а за рахунок коштів погашає вже ДВСборги. Я зараз говорю про те, як би мало бути…

– А як є насправді?

– Доволі часто буває так, що основний квартиронаймач (боржник) у квартирі вже давно не живе. Або там немає його влас-ного майна. Відповідно немає механізму реалізації судового рішення, бо нема що реалізовувати. Правда, є варіант стягнення з доходів (це пенсія чи зарплата). Втім, якщо людина відсутня, то це зробити неможливо. Тому цей документ залишається невиконаний і ми його невиконаним повертаємо стягувачу. Законодавець передбачив процес невиконання, бо державний виконавець не може зробити неможливе.

– Розкажіть про стягнення аліментів.

– Це взагалі окрема і специфічна категорія виконавчих проваджень. Бо вони є періодичними платежами. Боржник щомісяця має сплатити ту чи іншу суму, яка визначена судом. Цей виконавчий документ діє до повноліття дитини, хоча зараз ми доволі часто зіштовхуємося з тим, що суд продовжує стягнення аліментів на період навчання дитини.

– То які ж проблеми зі стягненням аліментів?

– Це відсутність платників аліментів, які тимчасово перебувають на сезонних роботах за межами області. Хоча основною проблемою я би назвав небажання платити.

– Що ж робить державний виконавець, якщо боржника немає?

– Він зобов’язаний провести розшук його майна. Якщо майно є, то ми його реалізовуємо і погашаємо заборгованість по сплаті аліментів. Якщо боржника нема, то його розшукують органи внутрішніх справ на підставі відповідної ухвали суду. За ухилення від сплати аліментів проти боржника може бути порушена кримінальна справа.

– Що, на вашу думку, може покращити роботу виконавчої служби?

– Ми потребуємо покращення матеріально-технічного становища і збільшення штату державних виконавців. Оскільки в середньому на одного держвиконавця в місяць припадає 168 виконавчих документів. Це дуже велика кількість. Вчинити дії, спрямовані на вчасне виконання, дуже складно.