Якщо говорити про життєвий та творчий досвід – то це важливе вміння: тішитися малими радощами, маленькими речами.

Гамір складається з безлічі звуків, про джерела яких людина без візочка навіть не здатна собі подумати. А вже дуже дивним є те, що гомін людських голосів займає у цій какофонії одне з перших місць. Люди у місті переважно говорять несподівано голосно.

Бандитський етос – як і комуністичний – починався змалку. Тим, чим для комуністів були піонери, були ми для районних блатних. Філософія була простою. Весь світ – бардак.

Навіть не знаю, наскільки точним є це слово «подобалися». Вони скорше збуджували, затягували, лякали і потім заспокоювали. Але оскільки мені подобалося бути збудженим, затягнутим, ляканим і заспокоєним, то можна лаконічно сказати – мені завжди подобалися

У кого не працює голова, у того працюють ноги. Така галицька приповідка означала, що перед тим, як піти залагоджувати якісь справи поза домом, треба добре продумати маршрут, послідовність, хронометрію – аби всьо якнайліпше зложилося

Тут можливі обидва варіанти. Або це дійсно так, і особливий, якийсь культовий інтерес до таких речей закінчився разом з вірою у науковість, прогрес і науковий прогрес, що непогано свідчило б про епоху. Чи я просто не можу цього відстежити, бо загальне поле стежень потробилося, розпарцелювалося на сотні дрібних ареалів, котрі майже не перетинаються

Кілька днів тому я отримав рукопис знаменитого українського нью-йоркера Ореста Слупчинського, якого друзі називають Ґоґо. Свою бурхливу історію перебування у дивізії Ґоґо барвисто надзвичайно точно розповідає через історію своїх військових чобіт

У нашому домі їх четверо. Разом вони нагадують якесь ґетто центрально-європейських літераторів, бо дивитися на них – наче читати літературу з цього реґіону. Чомусь такі настрої вони створюють. Кожен з них є носієм оригінальних втілених ідей, тенденцій і особливостей

Над цим довго працювала ціла група слідчих. З’ясовували деталі, хоч будь-якому хлопчині все зрозуміло з одного погляду чи півслова. Потому слідчі мали найтяжче випробування – звичайний публічний ляпас честі треба було оформити у залізобетонні фрази офіційної підозри про злочин. Більшого калічення української мови важко собі уявити

Для мене також дуже важливою є мова. Література є творенням і узаконенням мови, а письменник – той, хто дає назву речам, які поки що не названі. А такого неназваного з’являється багато щодня

На Свята у нас вдома ніколи не було надто багато всіляких їд. Тільки обов’язковий мінімум. Особливо неуважно ставилися до м’ясив. Вже пізніше, коли я почав ходити на другий чи третій день свят до приятелів, то усвідомив, що якби так хтось прийшов до мене, то почастувати добротно когось було годі

Це було тридцять років тому. Сподіваюся, що з того часу щось змінилося, але не думаю, що принципово. Тому давні уроки, шоки, відкриття і висновки не перестають бути свіжими, коли йдеться про розуміння тих багатьох і багатьох тих, серед яких треба жити

Переконання в тому, що буду писати, тому що треба, бо нема інакшого способу зберегти правду, яка би надавала сенсу безсенсовності, виникло в мене тільки через них. Через старих людей, які ощасливили моє дитинство своєю присутністю. Тоді – у сімдесятих – я знався передовсім з ними, тож найбільше любив їх

Організатори кажуть, що на фестивалі об’єднають усе круте, що є в Україні: художників, музикантів, письменників, поетів, виробників одягу.

То, що називається поступом цивілізації, тримається на з’яві і доступності нових матеріалів. Так само, як у людському організмі все залежить не так від видимої будови функціональних деталей, а від швидкості і напряму біохімічних реакцій, які перетворюють інженерію органів у тривалу цінність