У неділю, 14 червня, на площі перед Франківським драмтеатром відбулася чергова акція-нагадування про полонених і безвісти зниклих захисників. Вона стала символічним завершенням фотовиставки «Горизонти надії», яку присвятили матерям, дружинам і рідним українських військових, пише Репортер.
На акцію люди принесли плакати й портрети рідних, яких чекають вдома. У центрі – учасники тримали світлини з виставки «Горизонти надії».
Співорганізаторкою фотовиставки є Марія Максімко, мати зниклого безвісти Віктора Максімка – одного з 72 добровольців, які вертольотом полетіли на допомогу військовим на «Азовсталі». Востаннє жінка чула голос сина 16 квітня 2022 року.
У експозиції «Горизонти надії» поєднали фотографії звільнених із полону захисників та портрети жінок в автентичному українському вбранні ХІХ–ХХ століть.
Читайте: У Франківському драмтеатрі відкрили фотовиставку, присвячену родинам захисників
За словами Марії Максімко, виставка вже побувала в Києві та Тернополі. Цього тижня її експонували у Франківську. Далі вона вирушить до інших українських міст, а також за кордон.
На портретах є матері, чиї сини нині в полоні. Навіть є така мама, один син якої в полоні, а інший – загинув. Тож, не втрачаємо надії, шукаємо, боремося, допомагаємо одна одній, – говорить Марія Максімко.
На акцію прийшов звільнений із російської неволі капітан 2 рангу Павло Шатохин. Військовий обороняв Маріуполь й звідти потрапив у полон.
Там було важко. Але як під час війни, так і в полоні нас підтримували два крила. Перше крило – це віра в Бога. Віра в те, що Бог дає нам те, що ми зможемо подолати, стати міцнішими й здобути перемогу. А друге крило – це любов. Любов до Батьківщини, любов до родини, любов до життя, – говорить захисник.
Рівно рік тому, 14 червня, Павла Шатохина обміняли.
За його словами, у полоні він втратив майже 80 кг.
Як бачите, мене це не зламало. Я повернувся, все гаразд. І бажаю всім, хто очікує, щоб ваша улюблена людина повернулася, – говорить військовий.
Читайте: Додому з російського полону повернулися ще 186 українців
Учасниця акції Надія Шевчук чекає з полону брата Василя Шевчука. У перші дні повномасштабного вторгнення він став на захист України. Служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Під час виконання бойового завдання 21 травня 2024 року в Покровському районі Донецької області військовий зник безвісти. Відтоді про нього немає жодної інформації.
Новин немає, статус “безвісти зниклий” наразі не змінюється, – говорить Надія Шевчук. – Вдома його чекає мама Галина й я, рідна сестра. А тато так і не дочекався сина – помер, серце не витримало.
Організаторка акції, дружина полоненого «азовця» Лілія Гуртовська, каже, що акції є нагадуванням міжнародній спільноті про українських захисників, які досі перебувають у полоні.
Якщо ми будемо постійно тримати цей інформаційний фронт, тоді про них будуть знати і якось за них боротись. Бо просто страшно уявити те, що було б, якби ми не виходили на акції всі ці роки – про наших рідних давно вже всі забули б, – говорить Лілія Гуртовська.
Акцію продовжили на вулиці Незалежності. Люди стояли по обидва боки дороги й закликали водіїв сигналити на знак підтримки полонених і безвісти зниклих українських захисників.
Нагадаємо, 17 травня біля Франківського драмтеатру відбулася акція-нагадування про військовополонених Маріупольського гарнізону, всіх полонених та безвісті зниклих.
Захід приурочили до Дня пам’яті жертв політичних репресій, а його ініціаторами виступили родини полонених військових.
Читайте: «Любити так, щоб все віддати». Надія Богович з Прикарпаття воює вже 11 років
Авторка: Мирослава Надкернична
