У неділю, 23 березня, в Івано-Франківську відбулася акція «Не мовчи – полон вбиває!». Акція-нагадування – всеукраїнська, її проводять щонеділі на підтримку захисників, які зараз у російському полоні або зникли безвісти.
Цього разу пікет відбувся на вулиці Незалежності, біля драмтеатру, пише Репортер.
Оксана Лисейко чекає з полону сина – Романа Кравця. Каже, він воював з 2014 року в АТО. У 2017 році повернувся додому. Був студентом, навчався у Львівській Політехніці, у лютому 2022 року знову пішов на фронт.
За словами пані Оксани, 6 грудня 2024 року син потрапив на Покровський напрямок, а через 10 днів зник безвісти.
Ми нічого не можемо з’ясувати. Ми стали німі. Ніхто нас не чує, – говорить Оксана Лисейко. – Ми ходимо на акції. Я вірю, що мій син живий. Але ніхто не може мені цього підтвердити. Кажуть, що безвісти зниклий – не означає, що він загинув. Він мусить бути живий!
Читайте: «Не мовчи — полон вбиває!». У Франківську рідні полонених вкотре вийшли на мирний пікет (ФОТО)
Учасники акції стояли з табличками та плакатами, на яких були різні надписи. Зокрема, «Чекаємо кожного», «Наші рани кровоточать, бо герої в полоні», «Будь голосом тих, хто був твоїм щитом».
Організаторка акції, дружина полоненого бійця «Азову» Лілія Гуртовська каже, що масово про полонених говорять в день обміну. Втім, за її словами, дуже мало людей роблять щось для того, щоб цей обмін відбувся.
Ми закликаємо не лише в день обміну робити масовий резонанс про військовополонених, а постійно нагадувати про всіх захисників, які в полоні, – каже Лілія Гуртовська. – Тому що завдяки цим акціям, цьому масовому резонансу, вони мають гарантію збереження життя.
Учасниця акція Тетяна Білецька чекає з полону двоюрідного брата, який був серед захисників «Азовсталі».
Спочатку мені було трошки радісно, що йому дадуть життя. Тому що вони були в оточенні й звідти потрапили в полон, – говорить Тетяна Білецька. – І я ніби день-два раділа, що він буде жити. Але після трьох років очікування – різні думки. Лиш би він витримав.
Жінка каже, обмінів має бути більше – і більше хлопців має повертатися додому.
Читайте: Олеся та її «Бастіон». Литовські волонтери допомагають наближати перемогу (ФОТО)
Марія Максімко, мати зниклого безвісти Віктора Максімко, каже, сьогодні рівно три роки, як син полетів на допомогу в Маріуполь. Віктор був учасником Революції Гідності, у 2014 році пішов в АТО, воював там 2 роки. Коли почалася повномасштабна війна, був за кордоном, проте повернувся в Україну, щоб стати на її захист.
Віктор Максімко був одним із 72 добровольців, які полетіли вертольотом на допомогу військовим на «Азовсталі». Востаннє жінка чула голос сина 16 квітня. Він зателефонував їй зі словами: «Мамо, я вижив. Я живий». Але, каже, зараз конкретної інформації про сина не має.
Три роки невідомості. Три роки я його шукаю й чекаю на звісточку, – говорить пані Марія. – Вони знали, що це квиток в один кінець. Вони знали, на що вони йдуть, але вони сильні, мужні й не побоялися цього.
Акції-нагадування відбуваються щонеділі на різних локаціях Івано-Франківська.
Авторка: Мирослава Надкернична
