Іван Біланюк брав участь в обох Майданах. У 2014 році повернувся з Києва додому, а багато його друзів поїхали звідти на фронт. В армії тоді бракувало просто всього, тож Біланюк почав волонтерити, пише Репортер.
Пан Іван є власником мінімаркету в селі Олеша. З лютого 2022 року люди почали приносити туди різні речі для війська. Так частина магазину стала волонтерським хабом, який працює вже четвертий рік.
Про відкриття зборів Іван Біланюк пише на своїй сторінці у Facebook. Часто й напряму звертається до людей: пише повідомлення, телефонує. Зазвичай збори підтримують місцеві.
Команда Івана Біланюка возить на фронт автівки, дрони, амуніцію, генератори тощо
Але, окрім цього, завжди їде до військових зі смачними гостинцями. Їх готують мешканці Олешанської громади.
Біланюк каже, потреби військових у 2014 році й нині не порівняти, бо війна не та і масштаби не ті.
Коли було АТО, їхав на передову раз на квартал чи на пів року. Коли ж почалася повномасштабна, то щотижня, – розказує волонтер. – Бувало й двічі на тиждень. Бо не встигали повернутися, як тут уже зібрали все необхідне, що можна було весь бус запакувати та знову їхати. Так курсували й курсували.
У 2022 році Іван Біланюк з командою приєднався до «Спілки волонтерів Прикарпаття» та громадської організації «Розумні рішення». Каже, що це полегшило певні моменти його діяльності. Проте за всі гроші, які надходять на волонтерський рахунок, відповідальний саме він.
Читайте: «З Майдану й до перемоги». Як працює рекрутингова компанія Lobby X
Пан Іван сам прокладає маршрут і веде колону машин з допомогою
Поїздок на передову має багато, деякі запам’ятав на все життя. Так одного разу якимось чином вони з командою виїхали прямо на передову. Зрозуміли це лише тоді, коли з обох боків запрацювали міномети. Каже, їхав тоді й не чув під собою землі.
Скільки разів возив допомогу на фронт, не знає, бо не рахує. Каже:
Скільки шевронів, стільки й приблизно поїздок на передову – і то саме на передову.
Волонтерити Івану Біланюку допомагають дружина Леся і дві доньки – Вікторія та Ірина. Старша донька з чоловіком і самі купують та передають військовим десятки дронів, багато аптечок, інші речі для фронту. Молодша більше допомагає батькові.
На знак подяки військові дарують волонтерам артефакти з фронту
Пан Іван пам’ятає, як до них потрапила кожна річ: звідки, від кого, за яких обставин.
Ось цей тубус я привіз з міста Щастя Луганської області, – розповідає волонтер. – Його передав і підписав наш земляк. Ми дуже багато привозимо й роздаємо тим людям, які нас підтримують, – або донатять, або самі купляють щось для хлопців.
Благодійних лотерей чи аукціонів пан Іван не проводить, каже, бракує часу, але готовий надавати артефакти як лоти для благодійних заходів, щоб вони приносили користь. Разом з командою також бере участь у виставках артефактів з війни.
Ми їдемо з цими речами, представляємо команду. Маємо скриньку на збір коштів, людям розказуємо, показуємо. Хтось бачить напис і каже: «У мене там родич служить. Можна передати з вами посилку?». На деякі артефакти без сліз і дивитися важко. Бо розумію, що багатьох хлопців, від яких я це отримав, уже немає в живих. Для мене це все дуже цінно й дорого, – каже Іван Біланюк.
Читайте: Історія «Баса». Чому розвідник Богдан Басовський тримає на Донбасі трембіту (ФОТО, ВІДЕО)
На початку повномасштабної війни вони з командою їздили на передову до земляків
З часом у телефонній книзі чоловіка з’явилося багато нових контактів. Зараз возять допомогу всім. Пан Іван каже, що вони всі свої.
За словами Біланюка, запити військових змінюються. Спочатку потрібно було все, починаючи від їжі й закінчуючи амуніцією. У 2022 році просили бронежилети, каски, рації. У 2023-му запити змінилися на тепловізори, приціли, дрони. Зараз найбільша потреба в РЕБах і захисті від дронів. Незмінним запитом від військових залишаються автівки.
Люди іноді питають: «Та скільки їм треба тих машин?!». Вони не розуміють, що ми сьогодні привезли машину на передову і вже сьогодні її може не бути. А можуть хлопці використовувати й кілька днів або кілька місяців – по-різному. Але машина на фронті необхідна, – говорить Біланюк.
Читайте: Шанс на нормальне життя. 12-річний Максим Цуцман з Рожнятова потребує найдорожчих ліків у світі
Він не планує зупинятись – до перемоги
Дякує своїй команді за спільну роботу та людям, які підтримують збори. За його словами, нині допомагають одні й ті самі, з нових рідко хтось долучається. А найскладніше – не знати, чи виконаєш обіцяне.
Найважче – бачити, що ти хлопцям пообіцяв, а тепер реально не можеш закрити той збір, – говорить Іван Біланюк. – Мусимо! У порівнянні з тим, що хлопці роблять на війні, – це ще дрібниці.
Авторка: Мирослава Надкернична
