“Найвища щільність свят припадає на початок січня й початок травня. В принципі, маємо справу з легальним правом задовольнити природне бажання лінитись”.
Франківка Михайлина Карпів відкрила свій бізнес у 18 років – більше року тому. Були й важкі часи, але руки дівчина не опустила.
В середині 1940-х років у гуцульських Карпатах спалахнула епідемія сифілісу. Насправді від «поганої хвороби» страждали і за Польщі. Із ним боролись, але війна перекреслила всі здобутки…
Комусь заважало, що держпідприємство, яке має 15 000 га землі по всій Україні, нормально працює та чемно платить податки. Тож взялися його потрохи знищувати.
На свята вони відправили захисникам 2,5 тонни солодощів, пригощень і засобів гігієни.
У селі Белелуя, що на Снятинщині, є особлива традиція святкування Меланки, якої немає в жодному прикарпатському селі, а то й узагалі в Україні.
«То чудо якесь – група наповнюється за годину. Це найпопулярніший курс «Дрібноти», думаю, людям просто бракує трохи магії», – говорить Наталя Найда.
Франко тоді сидів у Нагуєвичах під наглядом поліції, тож приїхати не міг. А от щодо Драгоманова усе було складніше…
Нині коломийсько-чернівецький гурт Zapal знає купа українців. Адже багато хто бачив, слухав, а то й вболівав за них на відомому шоу «Україна має талант».
Каже, спершу це було як хобі. А тепер соцмережі забирають весь його вільний час. Але інакше вже й бути не може – тут на нього чекають.
Для тих, хто не хоче залишити всі гроші у гарячий сезон на популярному курорті, ми підібрали дешевшу альтернативу в межах області.
Дмитро Петрина знімає кольорові та чорно-білі портрети в різних локаціях Франківська, які ще зберегли пам’ять про дитячі роки тих, кому нині за 40. В об’єктив його камери вже потрапили Анатолій Звіжинський, Олег Мох Гнатів, Юрій Бакай, Володимир Гарматюк та інші.
У липні минулого року Григоріви стали батьками-вихователями для двох дівчат і чотирьох хлопців.
Персонально для себе я зрозумів, що максимально довго використовувати одяг, техніку та меблі є «актами любові» до навколишнього світу, пише Карпаш.
Комусь із повстанців вдавалося поїсти різдвяних страв у родинах селян, які приймали хлопців на Святвечір, а хтось колядував у бункері в лісі.