“Війна перетворилася на головне джерело легітимності – і що ближче ти до неї, то більше умовної ваги має твоє слово”

“Частина суспільства виїхала за межі країни, інша служить/гине/кровить у війську, якась частина – війську допомагає. Є й такі, що живуть ніби майже нічого не змінилось”, – пише Максим Карпаш

У 2017 році міський голова Руслан Марцінків відповів: «Назва «Івано-Франківськ» відбиває сьогодні, хто тут панує. А панують тут українці».

Хмара радіоактивного пилу чи опадів за найсильнішого вітру з точним прицілом на нас може досягти області не скоріше як за 8-10 годин, пише Максим Карпаш

“Хоч мене вчили, що Бог любить, коли його просиш, я уявляв собі, що він і так знає, як може і має бути”, – пише Тарас Прохасько

Як і в Україні, в більшості держав світу, міністерства, що відповідають за кліматичну політику, перебувають на периферії у своїх урядах. Так тривати більше не може та, очевидно, не буде

Але що мене вразило у цих інтимних розпитуваннях і пророцтвах. Усі дитячі мрії і уявлення не виходили за рамки приватного щастя. Так, ніби тоді найактуальнішою нашою проблемою не було питання незалежності

“Ліси є також домівкою для багатьох видів тварин і птахів – їх зникнення стане для нас останнім сигналом про те, що світу кінець”

Дитинство було призначене для того, щоби встигнути щось полюбити і приготуватися до того, як цю любов підтримувати і розвивати

“Знаючи закордонну систему вищої освіти, запевняю, що типовий рівень підготовки на бакалавраті в Україні зазвичай не нижчий, ніж на аналогічних (за фахом) програмах в середньому по вишах Європи”

“А як би хотілося знати, про що говорить Дніпро і дно, вода, і все, що вона несе. Плавні. Городи. Мазут і гівно. Про що говорить чиста вода, коли у неї входить брудна. І тоді уся вода стає брудною. І чиста перестає бути собою”

“За умов дефіциту потужності в українській енергосистемі, особливо у вечірні години, – це черговий удар по нашому майбутньому”

“У роки другої світової мої батьки були малими дітьми. Але саме тому мені у підлітковому віці були дуже цікавими їхні маленько-глибокі спогади”, – пише Тарас Прохасько

“А на початку сімдесятих у наші гори несподівано прийшли жуки. Колоради. Донесло їх з Німеччини й інших картопляних чистилищ. І це було несподіванкою…”

“Однозначного ставлення до цієї ініціативи годі чекати – відразу з’явились активні прихильниці та противники. Відразу скажу, що не підтримую жодну зі сторін”, – пише Карпаш