Інколи дуже боляче читати політичні, економічні, військові чи навіть кліматичні новини. Фантастично позитивні показники зростання чогось з’являються на фоні надто низької бази. Незначне падіння чогось – на фоні підвищення. Дрібна, але яскрава, хоч позитивна, хоч негативна новина, роздмухується у ЗМІ, аби відволікти увагу від більших проблем. Інколи примушуєш себе прочитати щось із такого, пише Максим Карпаш у Репортері.
Приклад – почитайте новини за останні місяці про аномально високі температури (згадаймо наш серпень), пришвидшення танення льодовиків.
Багато хто це називає популізмом.
За визначенням, популізм – це якраз і є риторика, яка апелює до простих народних мас, їхніх страхів і надій, протиставляючи інтереси одних частин суспільства інтересам інших. Ми, звісно, головним чином маємо справу із риторикою через ЗМІ.
Щодо клімату розгорається дуже цікава історія в стилі популізму в західному політичному керівництві. Попри те, що клімат просто аж просить прискорити боротьбу з його змінами, деякі політики хочуть це пригальмувати.
Так, західна преса наповнена новинами про заяву прем’єр-міністра Великої Британії Ріші Сунака про розворот у кліматичній політиці. І він далеко не один. Скоріше за все, справа тут у тому, що більшість політиків сприймає та пропагує не всю картину про зміни клімату. Політичний дискурс має на увазі, що на шляху до кліматичної нейтральності ми не тільки робимо добро для природи, але й для бізнесу все буде чудово. Викопні джерела енергії замінять відновлювальними, робочі місця майбутнього обов’язково будуть «зеленими». І так вочевидь воно все буде, але дорогою ціною й не відразу – це іншій бік сяючого аверсу цієї медалі.
Читайте Максим Карпаш: Як Україна може повернути борги
Суворі реалії у вигляді додаткових і немалих витрат на новий (електричний) автомобіль, заміну системи опалення у своїй домівці, дорогу сонячну електростанцію поповнюють ряди опозиції. У підсумку в Британії 54% респондентів надають витратам на життя вищого пріоритету, ніж кліматичній нейтральності. По іншу сторону Ла-Маншу у 2018 році був рух «жовтих жилетів», спровокований «зеленим» зростанням цін на пальне. Один із протестувальників озвучив дилему просто легендарно: «Коли вони (політики) говорять про кінець світу, ми говоримо про кінець тижня».
Цьогоріч є всі шанси пройти через подібне в Німеччини.
Раніше вже писав про плани німецького уряду переводити системи опалення на теплові насоси і пов’язані з цим ризики. Така політика стимулює посилення підтримки крайньої правої партії «Альтернатива для Німеччини», яка звинувачує чинну еліту в «зеленому фашизмі».
Читайте Максим Карпаш: Навчання стало «чоловічою» професією
Подібна ситуація і в США. Адміністрація Байдена з одного боку планує стимулювати створення нових робочих місць у «зелених» індустріях, а з іншого – зазнає тиску від виробників автомобілів на двигунах внутрішнього згоряння та видобувачів нафти.
Навіть у Китаї, попри дуже активне розгортання сонячних і вітрових станцій, автомобільну електрифікацію, триває незначне, але помітне, збільшення обсягів видобутку вугілля. Знову популізм.
Тішить лише факт, що серед світових лідерів по суті немає тих, хто заперечує зміни клімату. А серед тих, що при владі, як зауважив оглядач Financial Times, побутує позиція у стилі молитви Святого Августина: «Боже дай мені доброчесність та витримку. Але не зараз». Майже як позиція українців щодо корупції.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
Comments are closed.