“Радянська армія була однозначно російською. Виключно. Воєнна загроза для цілого світу. І – як ми жартували – найбільша загроза сама собі”, – пише Прохасько.
“Україна в кожному разі показала, що здатна послужити у такій ролі. Наша війна все одно буде нашою. А чекати кращої нагоди закриття гештальту 1939 року надто ризиковано, – пише Прохасько.
“Нині треба лише триматись, аби його очі таки відкрились, щоб одразу закритись назавжди. А ще – вчитись треба завжди. І щоб перемогти орду і щоб ордою не стати”, – пише Карпаш.
“Вони напали, тому що у діда війни з бункера щось перемкнуло в голові. Друга причина (насправді основна) — стало зрозуміло, що Україна — держава, яка розвивається”.
Міф про те, що кремлівська пропаганда суперефективна, потужна й високоточна, руйнується на наших очах – як і міф про сильну армію РФ.
Особливо легко піддаються на подібні маніпуляції люди старших поколінь, які опанували смартфон, але досі не зрозуміли, що не все в інтернеті правда.
“Кожен із багатьох моїх знайомих ветеранів завше прогнозував – «москаль» ще нападе. Так і сталося. Ми всі це десь відчували, хоч і не чекали таких масштабів підступності, ницості, дурості…”
У Москві назріває легка паніка. Спочатку бояри, а потім і решта починають розуміти, що дуже скоро настане жахлива криза, яких ще не було. Криза зовсім іншого порядку — не застуда, а четвертування.
“Звісно, немає довідника, в якому можна було б прочитати, скільки ресурсів потрібно Росії, аби окупувати та контролювати частину території України. Але це точно не лише про «понад 100 тисяч військових на кордоні», а й про харчі, одяг і, звісно, постачання енергії”.
За його словами, в тендерах у рамках “Великого будівництва” відбувається штучне завищення вартості дорожнього будівництва та додаткова витрата коштів.
“У молодості я багато і напружено думав про одну його фразу, яка якимось чином дійшла до мене. Йшлося про те, що Йосиф Сліпий сказав чи написав про вісімнадцять років свого лагерного життя як про цілком втрачені роки”.
“Можу сформулювати мораліте, продиктоване кульчиком: не переживай за те, щоби приготуватися до того, що буде, коли щось буде”, – пише Прохасько.