Тарас Нагірний Галицьке Опілля має давню, славну і водночас оповиту народними легендами та нерозгаданими таємницями історію. І це стосується не тільки Галича, Маріямполя, Більшівців, Єзуполя чи інших населених пунктів. Мова про невеличкі села, які декілька століть тому були важливими осередками землеробського і громадсько-духовного життя Галицького краю. Одним із таких давніх поселень є село Жалибори, розташоване на плоскогір’ї за 18 км від райцентру.
Роман Фабрика Як журналістові мені приємно відкривати для українців, для наших краян з різних причин незаслужено призабуті імена відомих людей минулих десятиліть. Так, свого часу розповів про Миколу Саєвича, згодом про Олексія Колянковського, Теофіла Кисілевського… 70?80 років тому це були активні українські громадсько-політичні діячі, відомі господарники, науковці. Однак, з відомих багатьом причин, починаючи з 1939?го року ці імена були під забороною. Про них мало хто чув і знав, прізвища називали пошепки, майже нічого не розповідали дітям та онукам про дідусів і прабабусь… Таким був той, не так уже й далекий час. Тому сьогодні зі сторінок «Репортеру», можливо, вперше більш докладно уважний читач дізнається про жертовну долю, про життя і діяльність ще одного нашого призабутого краянина Миколу Бажалука.
Надія Шегда Іноді полюбляємо казати: добре там, де нас немає. Що це, невдоволеність тим, що маємо? Не так то вже й зле, бо є ймовірність, що з часом, завдяки нашим старанням, поліпшиться життя наше і тих, хто навколо. Чи, може, невдоволеність тим, де ми є? А оце вже таки проблема. Бо де б ми не опинились, те, що не дає нам спокою — всередині нас. І куди б ми не поїхали… невдоволеність їхатиме за нами навздогін. Чутися добре будь?де, а найголовніше там, де сім’я і родина — означає вміти бути собою. Як чуються французькі українці в Парижі і що їм не заважає щороку, починаючи з 1994?го, відколи Жан П’єр та Наталія Пастернаки побралися, приїздити до України, повідаємо вам. Минулого тижня наш кореспондент зустрівся із подружжям Пастернаків, бесіду з яким маєте змогу прочитати на цій сторінці.
Світлана Ведмеденко Фотовиставками у художньому музеї важко когось здивувати. Проте 27 липня у рамках відзначення 1020?ліття Хрещення Русі виставлялися доволі таки незвичні за своєю тематикою світлини, які зібрали в невеликому приміщенні чимало церковних та політичних діячів краю, а також тих, кому небайдуже мистецтво в усіх його проявах.
Роман Фабрика Неподалік Монастириська на Тернопільщині відбувся Х-й Всеукраїнський фестиваль лемківської культури.
Світлана Маланюк Руслана завжди вміла дивувати. В середині 90-х вона завоювала Україну ліричними баладами та своїм казково-романтичним образом. В 2004-му — підірвала Європу дикими танцями, отримала нагороду World Music Awards і стала на деякий час народним депутатом. Сьогодні Руслана рішуча, відважна, сильна, але аж ніяк не дика. Ніби, дійсно, міфічна амазонка.
Світлана Маланюк Якщо не полінуватися і провести невеличке опитування на предмет «Хто такі емо?», то у восьми випадках з десяти ви отримаєте відповідь: «Ну, це такі дітки, ходять в рожевому, вічно чимось незадоволені та завжди плачуть». Самі емо-кіди з такою характеристикою не погоджуються.
Світлана МаланюкСпекотним літом молоді клабери віддають перевагу не тісним клубам, а відкритому небу… Зустрічайте, Open-air!Дискотека у форматі Open-air — це, без сумніву, новий подих у нічне життя молоді, яка не уявляє свого існування без «туси». Сонце (а потім тепла ніч в ритмі улюбленої музики), тисячі вогнів, напівоголені дівчата й хлопці і, звичайно ,невтомний ді-джей, який заводить публіку до самого ранку — ось, що таке Open-air.
Ярослав Ясінський, член НСЖУ Кожен приходить у велику літературу з чимось особливим. Василь Рябий з Коломиї, який засвітився 1990 року збіркою віршів «Грань», виданою столичним видавництвом «Молодь», здивував творчу публіку книгами з паліндромними назвами «Варта трав» (2004) та «Жалоколаж». (2006). До першої увійшло вісім збірок поезій, до другої — тридцять великих і малих вінків сонетів. Зокрема, сонетовінки, як зауважив критик Євген Баран, стали явищем літератури. «Жаколаж» номінувався 2008 року на Шевченківську премію.
Світлана Маланюк Вони теж пройшли Велику Вітчизняну війну. Але в них немає орденів та медалей, шани та належної поваги. І ставлення до них досить упереджене. Вони — дивізійники.
Роман Фабрика Об’єктив фотокамери зафіксував на цифровому носії групу немолодих людей, яких об’єднує коротка назва — Снятин.
Тарас Нагірний На Прикарпатті щороку відновлюють старі і будують нові храми різних конфесій. У нашому краї є значна кількість римо?католицьких костелів. В одному з них — у костелі селища Лисець — зберігався Чудотворний образ Пресвятої Богородиці, який у 20?ті роки минулого століття був вивезений до польського міста Глівіце. У храмі, що реставрується, тепер встановлено його копію і відбуваються богослужіння.
Надія Шегда Відпочинок, екстрім, вдихання густих пахощів хвої, купання у прохолодній Мізуньці і ще багато несподіваного та цікавого було на IV вже міжнародному фестивалі спорту та екстріму «Мізунська Zвигода 2008», який тривав з 4 по 6 липня у с. Новий Мізунь Долинського району.
Надія Шегда Вам набридло бачити навколо себе копиці сміття, ви хочете, але не знаєте, де знайти однодумців і як зробити все можливе, аби зрушити з місця екологічну свідомість тих, хто живе поруч з вами… Ви романтик і полюбляєте ходити горами, вивчати їх і вдихати казкові аромати трав, квітів, а також знати про їх цілющі властивості? Ви свідомий громадянин і вам геть небайдуже якою буде екологічна ситуація у нашому місті та державі через тиждень, місяць, а відтак через роки… не дивно, що читаєте саме цей матеріал.