За різними даними підрозділи Червоної армії увійшли до Станиславова 19 чи 20 вересня 1939 року. Вони йшли з боку Тисмениці, через залізничний переїзд. Мешканці міста звикли до польських жовнірів, форма яких була досить красивою. А от червоноармійців побачили вперше.
Втеча з тюрми – явище рідкісне. В’язниця для того й придумана, щоб її неможливо було покинути. Однак наше місто і тут не пасе задніх – у червні 1941 року з радянської (на той час) тюрми НКВД успішно втекли приблизно сотня-друга в’язнів. Точної цифри досі не знає ніхто. Як втекли? Зовсім просто.
Наше місто назване на честь великого українського письменника Івана Франка. Тут його ім’я носять площа, вулиця, премія, драмтеатр, обласна наукова бібліотека тощо. Історики та краєзнавці ретельно вивчають кожен візит Каменяра до Станиславова, уточнюють список адрес і коло знайомств. Тут відбувалися його виступи перед великими аудиторіями, з гучними оваціями та пишними букетами квітів. Але то було не одразу. Знайомство з містом Франко почав з каталажки.
Краєзнавча література Франківська поповнилася новим виданням. «Привіт зі Станиславова» – таку назву має книга краєзнавця Івана Бондарева та колекціонера Олега Гречаника. Є там і незвичний підзаголовок – «історичний путівник».
Наприкінці вересня 2007 року по всій Україні відбулися парламентські вибори. Звісно, проходили вони і в Івано-Франківську. Без курйозів не обійшлось.
«Ті, що дивляться згори» — так називалася стаття в минулому номері. Вона була присвячена скульптурам, які ще збереглися на фронтонах старих будинків. Загалом у Франківську таких нараховується цілих чотири. Колись було більше. Час, війни та людська байдужість не пожаліли їх. Краєзнавцям про ці скульптури нині майже нічого не відомо, історики архітектури їх не згадують, прізвища скульпторів міцно забуті. Проте залишились старі поштівки, на яких ці загадкові фігури досі дивляться згори.
У 1947 році голова облспоживспілки, такий собі товариш Олексієнко, вирішив збудувати ресторан «Карпати». Паралельно він задумав створити велетенську пивну бочку, яка б слугувала рекламою нового закладу. Бочку зробили, витратили 25 тисяч карбованців, а от проект ресторану закінчився пшиком.
Він народився у Надвірній. Звали його Абрам Горн. Коли прийшли німці, сусіди попередили, що завтра буде «акція» – так тоді називали операції зі знищення євреїв. Вночі Абрам разом із дружиною та дітьми втік до Станіслава. Ранком почався розстріл надвірнянських євреїв.
Ви бачили дахи сучасних багатоповерхівок? Металочерепиця, тарілки супутникового телебачення, щогли мобільного зв’язку. Одним словом, нічого цікавого. А ось дахи деяких австрійських кам’яниць прикрашають людські фігури. Вони багато чого бачили та якби вміли говорити, то розповіли б багато цікавого. Хоча одне слово з їхньої кам’яної мови розібрати можна. Вони кричать —«Допоможіть!».
Багато анекдотів не мають конкретної географії. Хіба одеські чи львівські. А от цей є стовідсотково франківським.
Тенісисти міжвоєнної Коломиї починали з убогого бетонованого корту, перемагали усіх місцевих конкурентів і змагалися навіть на легендарному Кубку Девіса. Нині про цих людей можна почитати хіба в закордонних виданнях.
Шанувальникам львівської групи «Пікардійська терція» добре відома пісня «Старенький трамвай». Там соліст просить, аби той трамвай завіз його «де асфальту нема і де зелена трава». Не знаю, чи здійсниться його мрія у Львові, а ось на Прикарпатті — прошу дуже. Вже кілька років у Долинському районі курсує гірськими стежками туристичний Карпатський трамвай. «Репортер» теж покатався.
На Валах є цікавий будинок — Шопена, 1. Він збудований понад 100 років тому та є пам’яткою архітектури місцевого значення. Раніше там була жіноча семирічна школа при монастирі, пізніше — військова кафедра нафти і газу. Але справа не в будинку. Нас тут більше цікавить кований паркан навколо споруди. Бо його орнамент нагадує траєкторію польоту балістичної ракети. І з цим пов’язана одна місцева легенда, а точніше — міф.
За Австрії гімназії та школи Станиславова випускали звіти. Там друкувалися списки вчителів, кількість викладених годин, найважливіші події закладу та успішність учнів. Ці звіти робили наприкінці кожного навчального року. Але у 1915 році цього не сталося. Причина поважна — Перша світова війна.
Вулична реклама наполегливо пропонує франківцям відпочити на пляжах Єгипту, Туреччини чи Болгарії. Проте не всім це по кишені. Що ж робити, коли хочеться мандрувати, а грошей (часу) обмаль? Ідеальним варіантом є тури вихідного дня: виїзд ранком, повернення ввечері. За цей час можна подивитись безліч цікавих речей, якими багата Західна Україна.