Він народився у Надвірній. Звали його Абрам Горн. Коли прийшли німці, сусіди попередили, що завтра буде «акція» – так тоді називали операції зі знищення євреїв. Вночі Абрам разом із дружиною та дітьми втік до Станіслава. Ранком почався розстріл надвірнянських євреїв.
Але у Станіславі було не краще. 12 жовтня німці зігнали більшість місцевих євреїв на цвинтар, що за сучасним озером. Горн тоді сховався на стріху, але побачив, як гестапівці прямо перед будинком розстріляли його дружину та двох дітей за те, що вони намагалися втекти. Чоловік закричав і вискочив, німці потягнули його на цвинтар. Там уже вирили величезну яму. Євреїв змушували туди стрибати, а потім розстрілювали із кулеметів. Горну пощастило. Коли він опинився в ямі, зверху хтось упав і прийняв на себе всі кулі. Вночі чоловік розсунув трупи, виліз із ями та пішов у Загвіздя. Там в якийсь хаті Абрам попросив попити. Йому дали води, а потім відвели до поліції.
Німці відправили Горна в гетто, і він майже рік возив трупи своїх одновірців, що померли від хвороб чи голоду.
Під час чергової «акції» 1942 року Абрам потрапив під облаву і знову був страчений. Та цього разу він стрибнув у яму за мить до пострілу, а німці цього не помітили. Ввечері він відмив чужу кров у Бистриці та подався до Надвірної, де мав знайомих. Ховався по підвалах і стріхах, а потім мешкав у власноруч виритій землянці в лісі, де харчувався корою та личинками.
Червоні згадали йому вивезення трупів і дали кілька років таборів «за співпрацю з німцями». Після звільнення Абрам Горн мешкав у Івано-Франківську, їздив свідком на процес «станіславського ката» Крігера. Помер він на початку 1990-х років.
Абрам Горн (на передньому плані) у синагозі. Фото початку 1990-х
