ВСІ НОВИНИ
Тетяна Соболик Вміння продавати має далеко не кожен. Якщо ж це вміння не обмежується прилавком, то все ще більше ускладнюється. Бо ж продати на вулиці, у чужому офісі чи, ще краще, в когось на дому — мистецтво, талант. Треба знайти людину, яка не збирається нічого купити (бо вона ж не на базарі) і переконати її в тому, що товар, який пропонуєш, є найвигіднішою покупкою ледь не всього її життя…Нижче наводимо кілька прикладів.
Мирон Лисак «Ось це поховання, бачите, хтось добирався до труни, і очі на фотографії виколоті», — пошепки промовляла до мене подружня пара середнього віку, яка визвалася бути гідом по старовинному, закритому цвинтарі прикарпатського містечка. Переді мною, в глибині кладовища, в якомусь на диво непривітному, морозяно-тремтячому, неприємно загадковому місці, недалеко від кам’яної огорожі був невеличкий земляний горбочок, надритий з однієї сторони, занедбаний, оброслий чортополохом. І тільки схилений, покритий сивим мохом, в окремих місцях зігнилий (напевно, що від кількості літ) дерев’яний хрест нагадував про гріб і про все інше, загадкове видиме і не видиме, пов’язане з цим місцем.
Євгенія Ступ’як У книжках кохання буває всяким: щасливим і трагічним, веселим і сумним, з початком і без кінця. Хоча, напевно, краще сказати — в коханні буває по?всякому. Але що воно таке — кохання? Авіценна колись описав таку хворобу, Шекспір зробив кохання завжди правим, а Фромм вчив уміння любити. Про саме ж кохання розказує життя. Бо те, що поруч з нами, — не придумане. Можливо, комусь для цього забракло слів, може, забулися якісь деталі, можливо, самих коханців уже нема на світі. Та їхні історії живуть, для когось банальні й неважливі, а комусь — знакові і такі, що примушують вірити, у нього, в кохання.
Надія Шегда Є такі події та втрати, які не виліковує час. І матері все ще чекають синів, котрі вже не повернуться з того пекла. І дружини тепер живуть із тією війною, тому що вона не відпускає їхніх чоловіків. Як живеться нині афганцям? Віктор Омелько, голова Івано-Франківської міської Спілки ветеранів Афганістану вважає Спілку чи не єдиним пристанищем ветеранів, де їх завжди вислухають і зрозуміють. Бо кому до них іще?
«Українська правда», 30 січня 2009 року:Юлія Тимошенко: «Я не хочу прикрашати ситуацію, але й сіяти паніку не дозволю нікому».
«Главред», 30 січня 2009 року:«Українсько-російські газові угоди спровокували кадрову війну в Україні».
INTV, 29 січня 2009 року:«Коли Юлія Тимошенко і Володимир Литвин приїхали до Аскольдової могили, щоби покласти квіти до пам’ятного знака героям Крут, Президент вже встиг «захопити плацдарм» біля церкви і сам покладав там квіти. Прем’єр і спікер вимушені були роз’їхатися по своїх робочих місцях».
В оголошеному у вівторок, 3 лютого, рішенні Міжнародного суду ООН в Гаазі йдеться про те, що острів Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України при визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони. Дехто таке рішення суду називає програшним для України, а хтось правильним.Щоби довідатись, що з цього приводу думають українські політики та політологи, «Репортер» звернувся до них із такими запитаннями:• 1. Як, на Вашу думку, тлумачити рішення, яке прийняв Міжнародний суд ООН в Гаазі?• 2. Якою ви бачите подальшу перспективу України з огляду на прийняте рішення?
Поки місто, область і власник жонглюють офіційними листами, архітектурна пам’ятка продовжує руйнуватися. Минулого тижня в місті знову згадали про палац Потоцьких
Микола Волков У сьогоднішньому ґудз-ику — продовження розповіді про оригінальні назви івано-франківських підприємств та організації, які заслуговують на цитування та обговорення.
Володимир Єшкілєв Суспільство за останні роки розслабило м’язи. Його репресивні апарати охляли, найкращі лягаві розбіглися закордонами та охоронними агентствами. Кілька ментів ще зберегли корисну технічну звичку вибивання-витискання показів, але навіть колеги сприймають їх неоднозначно. Суспільству добре жилося ці останні роки. Воно переважно не зобов’язувало меншу частину співгромадян системно плющити більшу частину. Для цього не було сильних мотивацій. Верхам добре кралося, низам легко пилося, між верхами і низами, як гімну в ополонці, жваво плавалося «середньому класові». Кредитний дощ з глобальної фінансової хмари щедро зрошував тутешню паразитарну людність, яка мріяла про дорогі автівки і сито підсміювалася зі своїх лідерів?долбогрьобів.
У вівторок, 3 лютого, помер Павло Загребельний, письменник, чия творчість викликала як захоплення, так і критику. Без якого не можемо уявити собі літературної України ХХ століття. З яким ми знайомилися ще в школі, ледь осилюючи величезний роман, і поверталися до нього знову, уже пізніше, дорослішими, шукаючи все нові книги.За життя він встиг отримати звання Героя України, став лауреатом Державної премії УРСР ім. Т.?Шевченка. За сорок років праці в українській прозі з-під його пера вийшло у світ більше 20 романів. Одним зі значних здобутків став роман «Диво» (1968), пізніше було створено цілий цикл історичних романів: «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана», «Я, Богдан». Книги, які, можливо, не усі читали, але про які чули усі.Декілька слів на згадку про Павла Загребельного, про значення його творчості в українському літературному процесі висловили його колеги:
Євгенія Ступ’як В останній січневий день до Івано-Франківська завітала «Гапочка». Якщо точніше — молодий київський гурт з такою назвою виступив в суботу, 31 січня, в арт?кафе «Гармидер».
Тишу та спокій мистецької ситуації міста та країни вона не порушить. Швидше навпаки, на лекціях, традиційно, добре дрімати. Але це коли вас примушують слухати щось нудне. А організатори цього заходу обіцяють зробити навпаки.
Микола Волков Українська Баскетбольна ліга 30 січня оприлюднила відкритий лист директорату і президентам клубів Суперліги. Лист президентів клубів УБЛ фактично кидає виклик суперлігівським колективам.