Надія Шегда Сучасний український письменник, якого знають, впізнають, читають. Окрім того, перекладач, журналіст, видавець та й просто хороший співрозмовник. Юрій Винничук цікаво розповідає і про серйозні речі, і про дурниці. За словами письменника, якщо у творі є хоча б 10?% правди, то читач може вважати текст стовідсотково правдивим.Франківці, може б, і хотіли зачислити його до когорти станіславських літераторів, тим паче, що народився і своїх 22 роки прожив у нашому місті, проте його серце, розум, життя цілком належать Львову.Чого гріха таїти, інтиму з книжкою хочуть все менше українців. Але це не про тих, хто бодай краєм вуха чув Винничука, чи, принаймні, про нього. Для читачів газети «Репортер» — інтерв’ю з письменником, що відбулося після презентації його книг в арт-клубі «Гармидер» 14 лютого.
Володимир Єшкілєв Наближення весни завжди відроджувало надії. Ці одномірні сподівальницькі відчуття, як відомо, не мають під собою жодної філософської підстави. Вони просто виникають з правічної інстинктивної радості, успадкованої від волохатих предків: зима закінчується, день довшає, ранковий вихід з житлового лігва скоро перестане загрожувати застудою і кліматичним неврозом. Невдовзі полегшає одяг, і всі стрибки вітру зі стихії і спротиву перетворяться на пригоду і гру.
Володимир Єшкілєв Опорні контури тих соціально-економічних процесів, що відбуваються в Україні і світі, найчіткіше визначаються через добре забуту марксятину. Як тільки перестаєш зважати на термінологічну лабуду теперішніх напівграмотних «прогресивних» економістів та офіційних аналітиків, як тільки повертаєшся до класичної класової політекономії Маркса, все прояснюється, і крізь лабіринти словоблудних теорій проступають справжні мотивації правлячих еліт і глибинні причини поточних подій.
Володимир Єшкілєв Суспільство за останні роки розслабило м’язи. Його репресивні апарати охляли, найкращі лягаві розбіглися закордонами та охоронними агентствами. Кілька ментів ще зберегли корисну технічну звичку вибивання-витискання показів, але навіть колеги сприймають їх неоднозначно. Суспільству добре жилося ці останні роки. Воно переважно не зобов’язувало меншу частину співгромадян системно плющити більшу частину. Для цього не було сильних мотивацій. Верхам добре кралося, низам легко пилося, між верхами і низами, як гімну в ополонці, жваво плавалося «середньому класові». Кредитний дощ з глобальної фінансової хмари щедро зрошував тутешню паразитарну людність, яка мріяла про дорогі автівки і сито підсміювалася зі своїх лідерів?долбогрьобів.
Євгенія Ступ’як Минулого четверга, 22 січня, в?культурно-мистецькому центрі «Є» відбулася презентація книги франківської письменниці Ольги Деркачової «За лондонським часом». Презентована збірка видана «Типовітом» у?серії «Інша проза», яка за?задумом її креаторів мала?б стати антиподом до?сучасних гламурних писань та протистояти попсовизації літературного процесу.
Володимир Єшкілєв У різноманітних частинах світу зменшується кількість впорядкованого. Перебіг світової системності швидко втрачає впевнені контури «епохи» і стає звичайнісіньким межичассям.
Володимир Єшкілєв Пам’ятаю, роки чотири тому в середовищі, яке здалеку нагадувало інтелектуальне, були надзвичайно модними теревені про зростання в Україні громадянського суспільства. Мовляв, чи то від вологості, чи то від надмірного споживання наколотих апельсинів, сіра невиразна вітчизняна біомаса кучмівської доби почала невпинно свідомішати, набувати європейських контурів і дивитися в світ через канал чесних новин. Журналісти і гуманітарії тільки що не пісяли від радості, обговорюючи та коментуючи ці епохальні зрушення. Кожного дня вони знаходили нові й новітніші ознаки громадянського дорослішання колишніх жлобів і совків.
Володимир Єшкілєв Таємні комбінації вибудовуються роками, десятиліттями, а іноді й століттями. Вони живуть своїм окремим, прихованим від цікавих очей життям, приносячи своїм авторам, співавторам та виконавцям непримітні прибутки, ненав’язливі бонуси і неафішовану могутність. В надійних сейфах мирно спочивають документи, небезпечніші за водневу бомбу, з банка в банк перетікають фінансові потічки, а в далеких країнах, за високими парканами дорогих вілл, доживають вік отці таємних комбінацій, тихі генії залаштункової математики. Там вони розводять павичів, приймають красивих дівчат і колекціонують антикварну зброю.
Розмовляла Надія Шегда Важко знайти твір мистецтва, який би був цілком вільним від особистих зізнань автора. Саме тому письменство — то є певна інтимна сфера.Відповідно письменники не завжди оголюють правду чи розкривають таємницю своєї творчості. І все ж, аби довідатись про те, якими шляхами навідується до письменників натхнення, ми звернулися до них з такими запитаннями:1. Які стимулятори впливають на Ваш творчий процес? Чи практикуєте вживання горілки, цигарок, маріхуани, героїну, іншого… заради того, щоб творити? Як ні, то що для Вас особисто є допінгом?2. Чи обов’язковою умовою для написання справжнього, на Вашу думку, є розширення свідомості? Як потрактуєте те, що пишеться саме в такому стані (себто під дією психотропних препаратів)?3. В українській, світовій історії письменства є приклади митців, кінцівка життя яких була фатальною. Чи не вважаєте вживання тих чи інших стимуляторів невиправданою наджертвою заради творчості?
Записав Володимир Єшкілєв 4 березня 201… рокуСьогодні в нашій родині річниця. Минуло рівно рік, як тата звільнили з роботи і півроку, як нам відключили світло. На річницю мамо приготували смачні котлетки з котика Мурчика. Тато казали, що котику зовсім-зовсім не було боляче і що якби не ми з нього зробили котлетки, то зробили б сусіди Коля і Валя, які давно на нього облизуються. А це, казали тато, не було би правильним, бо котлетки з українських котиків мають їсти українці.
Володимир Єшкілєв Кажани дочекалися першими. Президент спрямував до Верховної Ради невідкладний та першочерговий законопроект на захист кажанів. Мудрість і далекоглядність Гаранта знов вразили усіх «маленьких українців», немов грім з ясного неба. Адже тільки така небуденна країна, де кажани надійно захищені нормативними актами державної ваги, може успішно долати кризу. В Еквадорі та Ісландії з цим протупили і ось вам тяжкі наслідки: дві країни у дефолті по самі кокарди. Плачуть в них там, ридма ридають і здають своє барахло під нагляд тих менеджерів?інтернаціоналістів, які й продавали їм свою гівноколу за ціною вистояного коньяка.
Розмовляла Надія Шегда Тексти Барана і Єшкілєва (з Івано-Франківська), Солов’я (з Донецька), ІБТ (з Харкова), цікава та експериментальна проза і поезія різних авторів — це те, що наповнювало журнал Форма(р)т (видавався шість років тому), який був цікавим, потрібним і цінним насамперед своїм критичним баченням як для письменників і літературознавців, так і для українського літпроцесу в цілому. Зібрати цей же авторський склад у тому ж форматі, як зазначає головний редактор журналу Форма (р) т, важко. Можна зробити інший журнал на подібних засадах. Але це згодом.А поки, як ми і обіцяли, пропонуємо вам ексклюзивне інтерв’ю з поетом, письменником і критиком Олександром Гордоном із дещо жорсткими, проте виправданими висловлюваннями про те, що діється на тлі української літератури в контексті ПІАР-КРИТИКА-ПОЕЗІЯ, і який стосунок до цього всього має ІМПОТЕНЦІЯ…
Володимир Єшкілєв Мандат довіри дає політикумові масова свідомість. А з масовою свідомістю у нас завжди якісь проблеми. Вона у нас невстигаюча. Тобто повільномисляча. Якась ліва (в сенсі — дурна) думка опановує її на довгі роки і десятиліття. Епохи змінюються, а масова свідомість все ще пережовує-перетравлює зогнилі позавчорашні істини. От, скажімо, масова свідомість затялася на гаслі «Бандитам — тюрми!» Й замість того, щоби піти до Франківської міської ратуші і подивитися на меморіальну дошку, присвячену бандитові Баюракові, масова свідомість поперлася, сарака, на помаранчеві майдани викрикувати вищеозначене гасло. Що з того вийшло? Поміняли донецьких пацанів на закарпатських. А якби згадала та свідомість-двієчниця, що в історичній пам’яті народів усі бандюки за два століття перетворюються на народних месників, довбушів, сидів і робінів гудів, то не наробила би купи гів…, перепрошую, революційності.
Володимир Єшкілєв Ще Урс Брюггер запропонував вважати ринок специфічною формою життя, яке має свою «жестову поверхню», свій спосіб обміну речовин — товарів, еквівалентів, змістів, форм та інформативних маніфестацій. Як і кожна складна форма життя, ринок породжує свої відчужені від простої необхідності форми: свою філософію, свої шляхи мрій і своє мистецтво.