Я помітила, що дуже часто таке буває, коли ти про щось мрієш, змальовуєш у своїй голові, а через деякий час помічаєш, що твої мрії збуваються, але в когось іншого.
Передвеликодній тиждень завжди сповнений приємними клопотами. Одне з основних завдань – забити холодильник під зав’язку, аби і сім’ї на всі свята стало, і гостей було чим частувати. Одна біда – ціни кусаються.
Найсвіжіше засідання Івано-Франківської обласної ради усім, хто там був, запам’ятається надовго. Таких пристрастей тут не бачили давно.
Голова сімейства Мамбетових бував у нашому місті й раніше – приїздив у гості до друзів. І то було років зо п’ять тому. А зараз він з сім’єю переїхав сюди на кілька років.
Всіх турбує одне питання: що ж тоді буде? Одні вважають, що такі міри покращать ситуацію в Україні та обома руками «за», інші просто бояться.
Заняття триває, як завжди у школі, 45 хвилин. Є тут і теорія, і багато практики, дослідів з водою, конкурсів і призів. Дітям подобається.
Слово «децентралізація» стало популярним в Україні більше року тому. Це була одна з вимог Майдану, і після його перемоги влада постійно запевняє нас, що рухається в тому руслі. А що ж відбувається насправді і що з того пересічним людям?
Минулого тижня представник Генштабу Володимир Талалай заявив, що відтепер військовозобов’язані для виїзду за кордон чи навіть за межі області повинні отримати спеціальну довідку з військкомату. Народ захвилювався…
Ані пари з вуст – саме так зараз можна сказати про кримчан, які проти власної волі стали громадянами Росії.…
Франківець Арсен Волосянко два місяці провів у пластовому таборі в США. Каже, він у них там більше відпочинковий, а в Україні – випробування.
Із телеекранів українців і нині «годують» російськими серіалами, телепрограмами, піснями у виконанні українофобів. Як можна вплинути на ситуацію – у розмові з представником Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Івано-Франківській області.
За останні 15 років з моменту культу білого євроремонту нам разом вдалося вирости. У місті уже безліч нових саме франківських інтер’єрів.
Ольга Гнибіда з Калуша прожила цікаве й непросте життя. Коли вона була ще школяркою, німці розстріляли її брата. Потім, уже радянська влада засудила 18-річну дівчину за зв’язок з бандерівцями на сім років в’язнення. Поки сиділа у в’язниці, вбили батька. Зараз жінці 86. І вона погодилася пройти ще раз тими коридорами арештантки, побувати у своїй першій тюремній камері та все розповісти.