Про електронну чергу до франківських садочків «Репортер» писав кілька разів, щойно її запровадили. Тоді виникла купа проблем, нині ніби все більш-менш владналось. Та, як завжди, бувають винятки…

Василь Сенів, 24 річний боєць АТО із села Вишків Долинського району, воював на Донбасі разом з молодшим братом Іваном. У березні цього року їх обох демобілізували. Від жаху війни хлопці не можуть відійти досі, але готові воювати знов.

Передвиборчі перегони по суті вже почалися, а над законом ще тільки працюють – у парламенті зареєстровані кілька проектів. Про недоліки та переваги старої системи, а також про небезпеки законотворення на скору руку – у розмові з експертом «Інституту Політичної Освіти»

Мені подобається збирати міфи про себе. Наприклад, у дев’яностих був такий міф, що Єшкілєв ніколи не п’яніє, спеціально підпоює дівчат або інших письменників. Перших — зрозуміло для чого, а у других я в уяві пліткарів, напевно, крав сюжети.

Маємо два фото. Одне – з двору на вулиці Мазепи в Івано-Франківську. Друге – з вулиці Хіміків у тому ж славетному місті. Відмінності можна не шукати, їх купа, але є одна «спільна відмінність». Ставлення до сміття.

Навчальний рік добігає кінця. Через війну на сході та економічну кризу він був непростим для всіх навчальних закладів. У Франківську чи не найбільші потрясіння припали на медуніверситет

Минулого тижня відбувся вже третій етап конкурсу проектів «Стіни пам’яті Небесної сотні», яку планують встановити на лівому крилі адмінбудинку.

Наталі та Арон Ларсени із США продали там усе своє майно та переїхали на Прикарпаття. Живуть у Коломиї вже другий рік, опікуються сиротами, багатодітними родинами та матерями-одиначками.

Про послання в майбутнє, найстрашнішого ворога та чудодійну силу сміху – в розмові Юрка з «Репортером».

Я помітила, що дуже часто таке буває, коли ти про щось мрієш, змальовуєш у своїй голові, а через деякий час помічаєш, що твої мрії збуваються, але в когось іншого.

Передвеликодній тиждень завжди сповнений приємними клопотами. Одне з основних завдань – забити холодильник під зав’язку, аби і сім’ї на всі свята стало, і гостей було чим частувати. Одна біда – ціни кусаються.

Найсвіжіше засідання Івано-Франківської обласної ради усім, хто там був, запам’ятається надовго. Таких пристрастей тут не бачили давно.

У цьому будинку колись був «Музей родини Гриневичів». Дім побудований ще до «мармулядової пожежі».

Голова сімейства Мамбетових бував у нашому місті й раніше – приїздив у гості до друзів. І то було років зо п’ять тому. А зараз він з сім’єю переїхав сюди на кілька років.

Всіх турбує одне питання: що ж тоді буде? Одні вважають, що такі міри покращать ситуацію в Україні та обома руками «за», інші просто бояться.