Якби я любила німецьку, точно жила б у Берліні. Цієї зими я приїхала сюди вперше і вперше вибралась за кордон на авто. Широкі вулиці, будинки, не засмічені рекламою, перехожі, що посміхаються… Місцеві ніби лиш те й роблять, що дбають про комфорт, навіть для туриста. Це місто вдалих поєднань, де непохитно стоять історичні будівлі з блакитними дахами, а поруч ростуть нові модерні велетні.
Берлінці – інші, ніж ми. На відміну від українців чи поляків, тут говорять тихо, без зайвих емоцій. Навіть у пабах чи ресторанах усі стримані. Я ж уявляла собі типового німця гучним, веселим і завжди трохи п’яним, а то ж ні. Це незвично, як і доброта. Коли ми блукали, на допомогу одразу приходили або якийсь привітний гей, або усміхнена бабуся, що намагались хоч якось допомогти. Для місцевих звично помагати незнайомцям, навіть якщо не просять.
Аби зекономити на готелях, ще за місяць до поїздки ми шукали щось на «каучсерфінгу». То сайт, де люди безкоштовно діляться своїм житлом заради спілкування. Пошуки були марними, адже їхали ми перед Різдвом. Виписали кілька дешевших готелів у блокнот, у першому ліпшому місце знайшлося.
Те, що точно треба зробити у новому для себе місті, – зустріти схід і захід сонця. Нам пощастило дивитись на Берлін з великого панорамного вікна. Це був готель «Кайзер». За номер на шостому поверсі з великим ліжком, телевізором, ванною і мегачистотою ми платили 60 євро за ніч. Потішив ще й ранковий шведський стіл, який входить у ціну.
Дороги, звісно, добрі. З розміткою проблем немає. От тільки, буває, GPS-навігатор знає не все: довелось порушити правила, коли заїхали на дорогу з одностороннім рухом не з того боку… Згрішили, бо розвернулися.
У паркуванні зрагулити не вийде. Тільки приїхавши, так-сяк стали на майданчику, а нам місцевий кричить англійською: «Я вже їду, ставайте сюди, бо там вас оштрафують». Переїхали на вдале місце, ідемо до паркомату. Все німецькою, зрозуміло одне: треба євроценти. А у нас лиш паперові! Пішли шукати обмінник. Перехожі посилали до зупинок трамваїв, але й там обміну валют не знайшли, як і в торгових центрах. Тоді купили круасанів, решту нам повернули монетами. Вернулися до машини, а на лобовому склі вже чекає папірець. Гуглівський перекладач сказав, що то попередження про штраф. Ми на емоціях всунули в паркомат цілих 6 євро. Потім зрозуміли, що це сума за добу, а ми стояли лише годину…
Містом вирішили їздити на метро, аби не переживати, чи знайдеться потім вільне місце на парковці. У готелі взяли карту міста. Станції метро тут позначають літерою «U» (U-Bahn Berlin). Добовий квиток на проїзд у двох центральних зонах міста – 6,90 євро.
Обов’язково підіть до Рейхстагу – то будинок парламенту. Можна безкоштовно піднятися на дах і до купола. А щоб побачити весь Берлін, як на долоні, – підіймайтесь на телевежу у центрі, висота якої 368 м. Заплатите 13-23 євро, залежно від того, о котрій прийшли. О 10:00 та 23:00 дешевше.
Коли гуляєте містом, зверніть увагу на малюнки на стінах, тут дуже багато креативного стріт-арту. Навіть книги продають із вуличним графіті.
А ще гляньте на світлофор, там ховається символ Берліна. Ампельман – чоловічок у капелюсі. Цей образ створив психолог-соціолог Карл Пеглау. Він вважав, аби люди дотримувалися порядку, треба на них впливати виключно позитивом. Кумедні чоловічки, які привертають увагу пішоходів, стали своєрідним символом – такі світлофори є по всій країні. Ампельману присвячений навіть сувенірний магазин на бульварі Унтер-ден-Лінден.
Любите історію – то вам на Музейний острів на річці Шпрее. Тут знайдете Пергамський музей із знахідками Давніх Греції та Риму, Музей Боде, Стару національну галерею. А зовсім поруч – Берлінський собор, найбільша протестантська церква Німеччини.
Зробіть фото біля 26-метрових Бранденбурзьких воріт, за якими колись стояла Берлінська стіна. Ці ворота, до речі, створені за зразком майстрів афінського Акрополя.
Добре також прогулятись одним із парків, яких у Берліні вдосталь. Оберіть найстаріший – Великий Тіргартен, який розлігся на цілих 210 га. Або ж Ботанічний сад, де часто відпочивають берлінці.
Закортіло поїсти чогось німецького – вам на Александерплац. Це велика площа, де багато торгових центрів, ярмарків, гойдалок. Просто на вулиці продають ковбаски у булці – 1,50 євро, купляйте, або тікайте – аромат нестерпний! На цій же площі сядьте на колесо огляду, коштує 6 євро.
Не оминайте паби: ситно поїсте за 8 євро, зап’єте все смачнючим пивом, яке вартує від 3 євро. Скуштуйте карівурст – популярні в Німеччині сосиски із томатним соусом та духмяною приправою карі. У ресторані замовте Leber Berliner Art – печінку по-берлінськи.
Для тих, хто досі переглядає перші фільми «Сам удома» і пам’ятає диких голубів, раджу піти у Käthe Wohlfahrt. Це великий магазин різдвяних прикрас, схожий на казковий палац, де кожен відчує себе щасливою дитиною. Прихопіть звідти милий сувенір для рідних.
У подарунок можна ще придбати листівки з панорамами міста – євро за одну. Магнітики не раджу, бо навіть найменший коштує 4 євро. Якщо будете йти до Рейхстагу, дорогою біля університетів продаватимуть книги. Можете взяти щось про історію Берліна, якщо знаєте німецьку або англійську. Ціни – від 5 євро.
Берлін чудовий у будь-яку пору. Взимку ми ходили у светрах без курток, було лиш трохи вітряно. Місцевим зима взагалі не страшна – по вулицях вони ходять навіть у шортах і футболках!
Чому так полюбився той Берлін? Бо місто велике, але не тісне. Люди не такі заклопотані, а прості й відкриті. Бо місто будують щодня і роблять це зі смаком.
