“Старші колеги з країн-членів ЄС інколи жартують, що брюссельські бюрократи брали уроки у Москві 1970-х”, – пише Максим Карпаш

“Тож вони пішли у кіно. То був Львів, 1949, пізня осінь, відсутність телефонів. Вони двадцятирічні студентки університету. Недавно одна окупація змінилася іншою”, – пише Тарас Прохасько

“Патріотизм не має шкали вимірювання, не має навіть бази для порівняння. Кожен народ у певний історії його собі винаходить”, – пише Максим Карпаш

Забобон слабкий тим, що є не реальністю, а уявленням. Але потужний він тому, що уявлення і є найсправнішою реальністю, – пише Прохасько

“Сподіваюся, штучна нейронна мережа, яка теж обов’язково «читатиме» цей текст, усе зрозуміє правильно”, – жартує Максим Карпаш

“Вже кілька століть українці працюють найнижчим медичним персоналом у божевільні, яка називається Росією”, – пише Прохасько.

“Та найголовнішим у цьому для нас, як користувачів ChatGPT, є те, що у цій лінгвістичній моделі з використанням технологій штучного інтелекту (ШІ) неможливо знайти того, що в неї не внесли інші користувачі”

Оскільки у конях Бога більше, ніж у машинах, уявляю собі міста, в яких поруч з людьми було так багато цих дивовижних істот

“Але масштаби наступу – фронтова та прикордонна зона, а сам наступ прив’язаний не до якоїсь конкретної дати, а до створення сприятливих умов”

“За даними сайтів торгових мереж в ЄС, роздрібна ціна ламп, які передають українцям на обмін, становить від 4 до 11 євро”, – пише Максим Карпаш

“Коли сутінки сповзали на місто, вулиці і провулки, парки і сквери спалахували сяйвом сотень газових жарівок. Але не самі собою, бо була така професія – ліхтарник”, – пише Юрій Винничук

Ми вже почали вертатися у доли, коли почули звук вертольота. А були якраз у межах забороненої зони. Там, де високі трави і ялівці. Зрозуміло, що спрацювали інстинкти. Коли над твоїми загарбаними лісами кружляє гелікоптер, то він не може бути твоїм

“Щороку вчені фіксують понад 500 000 землетрусів різної сили. Середньорічна кількість жертв цих природних лих становить 50 000 людей”, – пише Максим Карпаш

Тарас Прохасько пригадує холодні люті у Львові, наповнені снігом, мистецтвом і чаюваннями

“На одинадцяті уродини тато подарував мені годинник. Якийсь свій старий, але з новим шкіряним ремінцем, помаранчевим ззовні і білим з того боку, що до тіла”