“Майже все, що знають у нас про них: там мародери. Майже все, що в часи Майдану знали у них про нас: там нацисти”, – пише Андрухович.
“…правда полягає власне у тому, що українським росіянам не дають спокійно жити українські українці. Як завжди у колоніях – колонізовані врешті стерплять, а колонізаторів не попускає”, – пише Прохасько.
У матеріалі Юрій Винничук розповідає про героя однієї повісті, який носив прізвище Зеленський.
Майже три роки тому назад міський голова Києва Віталій Кличко сказав, що міст, який упав, втомився, і ці його слова стали черговим приводом для жартів.
“Ці нотатки мали б називатися «30 років без цензури» і звучати радше по-ювілейному святково. Проте самообман – річ невдячна”, – пише Андрухович.
Наївність належить до тих ґрунтовних речей, які можуть зворушити. Зрештою, і до тих небагатьох, які страшенно злять.
Мабуть, найболючіше, що можна побачити в прифронтовій зоні – це саме школи, які потрапили під обстріл.
“Фактично, в наш час не змінилося практично нічого. Одного разу і до мене проник злодій”, – розповідає Винничук.
“…Сотні інших ключів від дверей, шаф і шафок, креденсів і комодів, шуфляд, куфрів і куферків, валізок і течок, годинників і касеток, навіть від фортепіяна лежали у тій єдиній на цілий дім закритій шухляді. Вважалося, що там захована якась найбільша домашня таємниця”
Чую дискусію, чому в Україні нема свого Ілона Маска, коли він може з’явитись і чи може взагалі. І тут уже можна сказати: Маск – яскраве відображення національних умов і сімейних обставин.
«Christo – це той самий, що хоче загорнути Райхстаґ!» – активно пояснював Олаф, на що я обачно промовчав, списуючи абсурдність сенсу (загорнути Райхстаґ?!) на своє тоді ще не досить упевнене володіння німецькою. На місці зрозумію краще, вирішив я.
Відсьогодні в Україні знову послаблюють карантин. Франківці радіють, що можна поступово повертатися до звичайного життя. Проте більшість не спішить знімати маску.
Кілька місяців тому, коли більшість птахів і пташок взялися за облаштування умов для здійснення своєї життєвої місії, місто було тихим і безлюдним…
Більшість освітян ментально ще в карантині й готується до канікул. Натомість, свіжі виклики вже виписали плани на літо нашій освіті. Які саме?
Щоб відірватися від Росії й російського – навіть у такій дрібниці, як поведінка якогось там інтернет-бравзера у вашому комп’ютері, – потрібно докласти зусиль, – пише Юрій Андрухович.