Газета Погляд

Максим Карпаш: Вода і люди

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Днями готувався до потопу у своєму гаражі. Сусідські вже підтопило, а мене цього разу обійшло. Серед мешканців паніка й розпач. У підсумку маємо пошкод­жене майно, додаткові витрати, емоційні конфлікти, загальне невдоволення діями комунальних служб, підприємств і тих самих сусідів. Звісно, про вклад кожного з нас у такі надзвичайні ситуації ми не згадуємо, сподіваємось на Бога.

Я хотів би зробити спробу розібратись у ключах до цієї ситуації та можливих варіантах її вирішення. Причини, як і відповіді на них, можна поділити на три рівні – глобальний, локальний, особистий, пише “Репортер“.

На глобальному рівні мусимо згадати про зміни клімату, вирубку лісів і спалювання рослин. Зважаючи на кількість відповідальних – влади, поліції і т. д., а також на такі технічні можливості контролю, як дрони й супутниковий моніторинг, виглядає, що ті контролери, крім грошей від платників податків, отримують їх ще від когось. Про відповіді на зміни клімату та паління трави я вже писав, тож тут сформулюю коротко – зменшене та ефективніше споживання просто усього. Щодо вирубки та спалювання – широке інформування та пояснення, аби кожен розумів шкоду. І без серйозних штрафів справа не піде.

Максим Карпаш: Розумних – до ЗНО

Локальний рівень охоплює сферу відповідальності органів місцевого самоврядування, комунальних служб і сервісних компаній. На рівні місцевої влади є відпрацьовані варіанти – належне містопланування та технічне обслуговування у вигляді очищення «фос», стічних і дренажних систем. Під містоплануванням я тут хочу сказати про обдумане, можливо, навіть науково-обґрунтоване, надання дозволів на будівництво, облаштування збільшених дощових і каналізаційних стоків, забезпечення місць для під’їзду та роботи техніки рятувальних служб, планів евакуації людей, майна і ще багато різного. Крім того, слід враховувати, що електрична та газова служби на сьогодні стали фактично приватними. І коли політики постійно твердять про зниження тарифів, і нам це подобається, знайте – так меншає коштів на оновлення техніки, зарплату працівникам та багато чого іншого.

Та, напевно, ні для кого не секрет, що в нас і так уже багато є, але почасти ані працівники служб, ані самі мешканці у критичних ситуаціях банально не знають, що робити. А тут відповідь уже складніша – розроблення сценаріїв реагування відповідних служб і, що найважливіше, – регулярні навчання із залученням самих жителів. Якби раз на 2-3 роки ми проводили такі навчання, то й цього разу були б на значно вищому рівні. Ми б виявили більшість «вузьких» місць ще тоді, зрозуміли, що треба змінити і були б готові. Не забуваймо, що ми живемо ще й у сейсмоактивному регіоні, тож черговий землетрус колись таки станеться.

Максим Карпаш: Технологічна втома

Тепер про персональний рівень. Давайте уже відверто – ліс у горах рубають не інопланетяни, а наші люди. Вони ж свідомо будують хати у місцях потенційних небезпек (підтоплень і зсувів), вони ж не страхують своє майно і так далі. Банально не мають або забувають про особистий план дій у надзвичайних ситуаціях. Хоч повінь 2008 року була не у сиву давнину. Кожного разу, мабуть, думаємо, що «пронесе», і ми знайдемо сотні виправдань «хто міг знати», «я не мав грошей», «я забув», «у всіх таке» і так далі.

Це наші будинки, наші вулиці й наші міста – давайте вже брати відповідальність на себе.

Автор: Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.