Надія Шегда Справжність, а найголовніше відвертість — це те, що нам конче потрібно. А якщо й з гумором і по?українськи, то це те, що неодмінно матиме попит, тим паче, коли йдеться про українську пісню, під яку можна потанцювати, разом із музикантами поспівати, гайнувши у доволі?таки спресовану в часі півторагодинну подорож і «горою крутою», і пошуками вчительки у мікрорайоні дитинства, і зустрітися з «Оленями», і навіть з улюбленим «Сосюрою». Усе це було 26 жовтня в Івано-Франківську у коктейль-клубі «Кіліманджаро».

Роман Фабрика Не один раз за тривалу працю в репортерстві довелося чути, а в останні роки й читати про галицьких караїмів, про цей зникаючий етнос в Галичі. І не тільки. Бо наскільки мені відомо — караїми ще проживають у Литві, в Криму. Звідки і коли появилися-поселилися вони у Галичі?

Надія Шегда Перший в Україні будинок художника був зведений в Івано-Франківську різьбярем з Косівщини Миколою Кіщуком. Такого будинку, який був спроектований спеціально для художників, не було тоді ще навіть у Києві. Згідно з прийнятим рішенням на засіданні Союзу художників СРСР були виділені кошти — і будівля була здана в експлуатацію. Частина приміщень — творчі майстерні, інша частина — виробничі. Сьогодні деякі з них (зрозуміло з яких причин) здаються в оренду. Проте нині, як і тоді, оселя спілчан (а їх зараз 84) знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 53. 

Надія Шегда Минуле залишається у спогадах, допоки люди живі. А щоби діти, онуки і правнуки могли дізнатися, якими були їхні діди, побачити хоча б окрайчик своєї батьківщини у минулому, то у мандрівку їх повести може хіба що збережена картина чи листівка. Є люди, які збирають старовинні листівки і таким чином забезпечують нерозривну єдність поколінь. 

Наш кор. У п’ятницю,17 жовтня, режисер, шеф-редактор журналу «Український тиждень», Юрій Макаров у кінотеатрі «Люм’єр» демонстрував власноруч відібрані короткометражні фільми. Презентація відбулася у рамках промо-туру журналу «Український тиждень».

Євгенія Ступ`як Таня Малярчук — молода українська письменниця, народжена в Івано-Франківську, авторка чотирьох книг прози «Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи», «Згори вниз», «Як я стала святою» та «Говорити». Про себе як письменника, плани на майбутнє, про страхи і святості, про кітч і психотропні речовини Таня Малярчук розповіла в інтерв’ю «Репортеру».

Євгенія Ступ`як За останні декілька років в Україні здійснено майже 3000 розкрадань різного роду цінностей, які належать до категорії культурної спадщини. Цей бізнес є одним з найприбутковіших у світі, а оскільки в нашій державі немає єдиного реєстру музейних фондів, тобто невідомо, скільки і де знаходиться реальних державних цінностей на мільярди доларів, у музеях немає сигналізації або вона вже давно застаріла, що, по суті, одне і теж, а у держави немає грошей на збереження і охорону культурної спадщини, то маємо те, що маємо. За роки незалежності в Україні викрали картину Караваджо «Взяття Христа під варту», полотно Іллі Рєпіна «Український пейзаж», шаблю Богдана Хмельницького, подаровану йому польським королем, прижиттєве видання книги Миколи Коперника «Про обертання небесних сфер», роботи Марії Примаченко і Тетяни Яблонської. А маленькі сільські і районні музеї грабують майже щодня. Не обійшлося без втрати цінного експонату й у Івано-Франківському краєзнавчому музеї — у травні цього року звідти зникла бронзова статуетка 12 століття у вигляді знаку зодіака «Водолій».

Наш кор. Івано-Франківськ тепер може хизуватися тим, що має портрет свого засновника — Андрія Потоцького. 15 жовтня в арт?кафе «Хрущ на Вежі» місцева благодійна громадська культурологічна фундація «Цинамоновий Хрущ» провела презентацію творчої копії портрету засновника Станиславова, оригінал якого знаходиться в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.

Надія Шегда Така маленька «Химера», а стільки люду! У п’ятницю, 10 жовтня, вона вмістила усіх, а всіх було близько двохсот. Серед справді зацікавлених і тих, хто, безперечно, є шанувальником кіно, навіть якщо йдеться про аматорське, були ті, хто прийшов подивитися на себе, на своє кіно, а також ті, хто з часом обов’язково зніматиме сам. Чому так? Бо справді тих, кого фестиваль короткометражного відео «КУБ» надихнув взяти до рук камеру, а, можливо, й стати учасником цього фесту наступного року, виявилось чимало, що, погодьтеся, неабиякий результат. Тож, словами арт-директора «Химери» Анатолія Звіжинського, — «фестиваль приречений на продовження». А поки… дещо про перший. 

Тетяна Соболик Ця тема почала назрівати під час відвідування Львівського форуму, в програмі якого був запланований круглий стіл на тему «Чому жовта преса не пише про нових бойфрендів українських письменниць?». Нам вдалося його відвідати дещо випадково. Але воно виявилося на краще, бо ж не щодня вдається побачити, як люди погоджуються на крайнощі, аби досягти свого. І спостерігати, що ті крайнощі іноді виглядають просто жалюгідно.Тут ми мали можливість спостерігати таких письменників, як Отар Довженко, Артем та Олена Захарченки, Ілля Стронговський, Дмитро Лазуткін, Яна Дубинянська, Олег Коцарев, Костянтин Родик та Славомір Схути (гість з Польщі). Видавалося, що вони говорять про найважливіше для них: чому жовта преса не пише про те, з ким вони сплять? Отакої. Як виявилося, для нас, журналістів, це б мало бути цікавою темою. І чого б це — важко сказати.

Н. Ш. Якщо ви чуєте авторський текст, який звучить з уст того, хто його написав, і вам знову й знову хочеться його слухати, то це значить, що творіння автора (навіть якщо до цього моменту ви його не читали), вас зацікавило. Адже той взаємозв’язок, який зароджується між читачем і автором під час спілкування емоціо-раціо, як правило, переростає у тривалі мандри сторінками цієї, а згодом й інших книг письменника. Так сталося й цього разу.

Надія Шегда Всі роботи Василя Красьохи етюдного характеру. Його тематичних картин колеги-художники ніколи не бачили. Пейзажі його зачаровують, а вихоплені, наче викрадені «моменти» реалістично-художної дійсності, привертають увагу і змушують спинитись.

Так як спільний тур Юрія Андруховича та гурту «Карбідо» оминули Івано-Франківськ у стандартній програмі, арт-клуб «Химера» та віджей-група «КУБ» представили для Франківської аудиторії нестандартну програму. У понеділок, 29 вересня, о 18:00 у першому залі арт?кафе клубу «Химера» відбулася зустріч-показ відеоверсії концерту з туру «Самогон» за участю Юрія Андруховича.

Микола Волков Якщо хоч одна пісня зігріє душу,Якщо хоч одна пісня змусить Вас задуматись…То ми щасливі і не такі самотніІ не дарма червоним далі пишемо по білому…«Ліра»Віднедавна в Івано-Франківську живе і творить реперський гурт «Ліра». Богдан, Йосип та Міха родом із смт. Ясіня Закарпатської області. В обласному центрі Прикарпаття вони навчаються у вузі і одночасно пишуть пісні. В «Ліри» вже вийшов один альбом і хлопці зараз працюють над другим.Кореспондент «Репортера» поспілкувався із закарпатсько-прикарпатськими реперами про речитатив, ритмічну американську поезію, негритянську музику, український реп.

Євгенія Ступ’як В понеділок, 22 вересня, білоруський ансамбль «нагУаль» в арт?кафе «Химера» пригощав всіх охочих доброю порцією енергетики і нестандартного розуміння музики. Що таке «нагУль», знають усі, хто не в такому вже й далекому 2006 побував на етнофестивалі «Шешори», саме тоді українська публіка відкрила для себе цей ансамбль етнічного сюрреалізму.