Наталя Білик У понеділок, 24 листопада, в Івано-Франківському обласному академічному музично-драматичному театрі був аншлаг. З гастролями у нас побували відомі актори Київського театру ім. І. Франка, тобто, як каже сам Султан Сулейман (Анатолій Хостікоєв), Театральна компанія зі «скромною назвою» «Бенюк і Хостікоєв». Разом з Наталкою Сумською на сцені нашого театру актори «переспівали» класику.
Відома опера Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» в інтерпретації Хостікоєва звучить по?новому, набуває сучасних акцентів, про що свідчить й дещо інша, проте правдива і виправдана історично назва — «Задунаєць за порогом».
Справа в тому, що після зруйнування Січі Катериною ІІ, козаки почали втікати хто куди. А ті, які опинилися за Дунаєм, створили Задунайську Січ. Щодо порогу, то він має символічне значення, зокрема — поріг своєї землі, поріг хати, який козаки хочуть переступити, повернувшись додому.
Як розповів актор Хостікоєв, музика Гулака-Артемовського чудова, але сюжет в оригінальному «Запорожці за Дунаєм», звісно, відсутній. Тож, музику залишили, написати текст попрохали молодого драматурга Петра Магу — і таким чином втілили своє бажання, додавши до свого репертуару справжню українську класику.
Тож у вівторок, 25 листопада, в арт?кафе «Хрущ на Вежі» місцеві журналісти зустрілися «за кавою» з Анатолієм Хостікоєвим та Наталею Сумською.
Говорили про дитинство і студентські роки, про політику як шоу і акторську гідність, про осмислення і ролі, від яких митці з легкістю відмовлялися навіть тоді, коли йшлося про величезні суми; про «судову справу» Наталки Сумської за «Кайдашеву сім’ю» і театр як сенс життя; про батька-осетина Анатолія Хостікоєва та його двометрову бабусю — «мадам Хоменко» — завдяки якій він, «парєнь с Владімірской» (вулиця в Києві.— Реп.), вивчив українську мову та навчився грати на баяні; про Надію Петрівну, яка постраждала від добрячого стусана, якого він випадково вгатив їй у обличчя перед виходом на сцену своєї першої вистави у театрі Заньковецької,… і ще багато іншого. Отже тільки дещо з того, про що розповіли Хостікоєв і Сумська журналістам:
Про п’ятірку, за якою знають театральну компанію «Бенюк і Хостікоєв»
У нас немає приміщення, але є п’ять вистав і ми «граємося в театр». Є у нас вистава «Про людей і мишей», є рок-опера «Біла ворона», що стала відгуком на майдан; є трагікомедія «Швейк», є «Сеньйор з вищого світу». А от української постановки в нас не було. Такою стала вистава «Задунаєць за порогом».
Коли мені було 17 (про Хостікоєва)
Я закінчив три школи — загальну, спортивну і музичну, тому не знав, куди маю податися… Йшов якось попри театральний інститут і побачив багато гарних дівчат. Та коли поступив, то навіть не знав, що там буду робити, найголовніше було для мене саме те, що там було багато різних красивих дівчат. Аж очі розбігалися. Якщо відверто, то це були найкращі роки.
Коли мав бути мій перший вихід у виставі «Невольник» — у мене руки тряслися. Тому, щоб зняти стрес і викинути негативну енергію, я вирішив щось вдарити. Удар в мене тоді був сильний, бо займався у школі міліції рукопашним боєм. І ось з усієї сили я влупив кулісу, за якою стояв. І раптом чую з іншого боку «щось» впало. Виявилося, що за кулісою стояла народна артистка Радянського Союзу — дружина директора Романицького Надія Петрівна, яка після того ще довго прожила і вчила мене сценічної мови.
Про акторську гідність і Судову справу
Рік тому Сумська пережила потрясіння, коли їй запропонували грати у «Кайдашевій сім’ї», а твір в кінцевому результаті за задумом режисера мав постати на сцені з фразами типу «Зараз я тобі покажу всю камасутру» та іншою гидотою, якби їй не вдалося відстояти своє «НІ».
«Чи можемо ми дозволити собі втикнутися у минуле брудною рукою? Не претендуємо на сценаристів, але тоді ситуацію доводилось рятувати», — ринувши у ретроспекцію, розповідала Сумська. Позиція Наталки Сумської, як сказав Хостікоєв, була настільки категоричною, що вона була готова взяти книгу Нечуя-Левицького і сісти в суді доводити невідповідність до оригіналу тексту «модернізованої» постановки. Зате зараз на цю виставу квитки розкуповують миттю і образ Кайдашихи, який вона втілює, найбільш колоритний. Отак не була допущена ганебна наруга над геніальним твором.
Про №?1 Хостікоєва?депутата у списку від БЮТ або «політика — це шоу»
«Я взагалі не знав, що таке політика, але мене залучили туди. І я не жалкую. Політику я міг тільки відчувати, а що таке червоне, синє, зелене, не розумів. Ось з чого все розпочалося. До мене подзвонив кореспондент і запитав, яким є моє ставлення до жінки в політиці. Я ж не знав, з ким спілкуюся і навіть цим не поцікавився», — зізнався актор.
Він розповів про Юлині губи, бедра, про те, що вона красива жінка — і ось так розпочалася кар’єра Хостікоєва-політика. Інформація пішла в Інтернет, а йому після цього запропонували стати депутатом міськради від БЮТу. Після того, як Томенко пішов до Верховної Ради, актор Анатолій став у списку 5?го скликання від БЮТу №?1.
До речі, за ці два роки депутатства, як зізнався сам актор, на сесії він був всього три рази. Але й цього було достатньо, аби зрозуміти, що у депутатській залі насправді відбувається дуже правдива гра з бійками, проливанням крові і звичним примиренням після сесії. «Та було б не так злочинно, якби вони не гралися нами», — резюмував Анатолій Хостікоєв. — З часом я зрозумів, що здатен робити набагато більше не будучи депутатом. Кожному — своє. Про це й сказав Юлії Тимошенко, коли вирішив здати свій мандат».
Про $?1 млн. за зраду
Вони просто купували депутатів, щоби ті переходили до інших фракції, це дійсно було. У мене на столі лежав 1 млн. доларів, але я не купився. І коли мене запитали, що за два роки, будучи депутатом від БЮТу, я зробив, то я відповів, що зробив багато, а саме: нікого не зрадив і нічого не вкрав. Якби так чинили всі депутати, то ситуація була б іншою.
Мені було соромно бути депутатом. Депутатство в Україні дискредитоване.
Депутат не має права пропускати сесії, інакше він не може бути депутатом. Для людей треба постійно щось вибивати.
Comments are closed.