Цьогоріч івано-франківська гімназія №3 має привід для свята. Драмгуртку «Первоцвіт», яким керує вчитель української мови і літератури Оксана Хибінь, виповнюється 10 років. І що похвально, репетиційна робота з юними театралами тут проводиться систематично – від початку року аж до останнього дзвоника.
Він подарував світу понад дві тисячі композицій, більшість з яких стали хітами. Його пісні співав Назарій Яремчук, нині – Таїсія Повалій, Катерина Бужинська, Тіна Кароль, Василь Лазарович. «Гай, зелений, гай», «Родина», «Чуєш, мамо» – давно стали народними. Проте, написав їх саме Олександр Злотник, композитор, народний артист України.
У неділю, 23 січня, в Івано-Франківську з ювілейною концертною програмою виступить легендарний ансамбль «Кобза». Музиканти колективу з гордістю кажуть, що за 40 років своєї творчості вони жодного разу не зрадили українській народній пісні. Від початку 1970-х, коли зародилася українська естрада, разом із «Кобзою» на сцену вийшли «Смерічка», «Червона рута», «Беркут», «Світязь». Проте донині співають лише вони. У репертуарі ансамблю близько 700 пісень – і народних, і популярних, сучасних.
Якщо вам скажуть, що найдавніша Маланка живе в такому-то селі, то не вірте. Скільки їй років, нині годі дошукатися, кажуть збирачі фольклору і давніх традицій. Дуже своєрідна величальна Маланка щороку відбувається у селі Пістинь на Косівщині. Більше того, тут кожен куток має своїх маланок. А ще тут молодий вчитель місцевої школи Дмитро Лаврук збирає давні маски, що виготовляли спеціально для цього образу в різних регіонах.
Науковці, які вивчають рецептори мозку, з`ясували, що нервова система здорових людей, схильних до творчості, частково схожа до системи хворих на шизофренію. Доведено, що при психічних розладах з`являється нестримний потяг до самовираження. Дослідження цього феномену надало виключної ролі арттерапії – лікуванню мистецтвом. Її основою є те, що пацієнтам пропонуються різноманітні заняття образотворчого та художньо-прикладного характеру (малюнок, графіка, мозаїка, скульптура, дизайн тощо).
Святвечір. Диво різдвяного затишку. Бабусина історія про давні звичаї та тихий наспів призабутої колядки. Таїнство приготування куті й випікання запашних пампушок за рецептом татової прабабусі. Здається, саме тепер у сімейному колі можна почути про родовід найбільше. А ще – віншувальники. Так хочеться почути від них якесь гарне пророче побажання.
У виставковій залі музею «Писанка» поселилася колекція «різдвяних павуків». Її автор – працівниця музею Орислава Стефанюк. Майстриня розповідає, що свого часу навчилася цьому в Марії Семенчик – талановитої простої жіночки із села Назірна Коломийського району. А нині хоче ті знання передати молодшому поколінню. Тому вже кілька років разом з іншими працівницями музею проводить для зацікавлених відвідувачів майстер-класи з виготовлення святкових прикрас.
Півфіналіст телешоу «Х-фактор» киянин Ярослав Радіоненко має просто унікальний голос. Нещодавно юнак завітав із власним концертом до Коломиї. Він має дивний голос з діапазоном в чотири октави. На телешоу він виконав арію Діви з кінофільму «П’ятий елемент» – небагатьом чоловікам у світі вдалось її заспівати.
У понеділок, 27 грудня, в оновленій галереї, що розташована у Франківську по вулиці Пилипа Орлика, 4 (раніше – «Маргінеси» та «Bonchuk Gallery») відкрилася виставка «Evotar». Схоже, її організатори вирішили зворушити мистецьке середовище обласного центру тим, до чого вже давно звикли Київ чи Львів, не кажучи вже про західні міста.
У понеділок, 27 грудня, в культурно-мистецькому центрі «Є» відбулася презентація книги відомого у Франківську журналіста, публіциста та письменника Василя Мороза «Стрімкий вогонь». Вів зустріч його колега — письменник Степан Процюк. Йшлося про манеру писання, вміння поєднувати журналістику з письменством, про героїку, якої бракує сучасній українській літературі, про своєрідний кінематографічний ефект, філософські шукання, психологізм повістей. Не обійшлося, звісно, й без дифірамбів.
Днями світ побачив мистецький каталог, до якого увійшли картини відомого українського народного художника Івана Марчука. Нагадаємо, що недавно в Івано-Франківському…
Вісім років музичної школи по класу фортепіано, естрадно-бальні танці у Калинчуків, університетська театральна студія, щотижневі презентації у майже культовому «Петерсі» (хто пам’ятає – на розі Січових Стрільців-Чорновола). Там, до речі, майже щоразу ніде було яблуку впасти, а найтепліша для мене презентація – за участю поета і художника Олега Лишеги – пригадується й дотепер.
У неділю, 12 грудня, у приміщенні івано-франківського обласного театру ляльок відбувся концерт Сергія Слижука, присвячений 10-річчю його вокальної творчості. Органіст-вокаліст, поет і режисер, Слижук готував усе сам. Так звик. Каже, що хотілося назвати концерт словами одного з романсів – «Мені не забути вас», але вирішив залишити без назви. Задля інтриги. А інтрига таки була.
До Івано-Франківська завітав світовий імпресаріо, концертний менеджер – Марк Журавінський. Він працював з такими знаменитостями світового рівня, як «The Rolling Stones», «Prodigy», Джо Кокером та Крістіна Агілера. На Прикарпаття він приїхав разом зі скрипалем-віртуозом Василем Попадюком та групою «PapaDuke», з якими працює вже багато років.