Патлаті картини

Коломиянин Любомир Місяць уже п’ятий рік займається незвичним видом мистецтва – робить картини із власного волосся.

Усе почалось у 2008-му. Цей рік Любомир вважає знаковим у своєму житті, бо тоді він одружився, купив фотоапарат і захопився художнім фото. А потім і взагалі виникла ідея робити картини з волосся.

Зараз він упевнений, що ця задумка сиділа у ньому з самого дитинства. А те плетіння та переплітання передалося генетично від прадіда ткача та прабабці.

«Літні канікули завжди проводив у селі Верхній Вербіж, у прабабусі, а вона була знаною вишивальницею, – розповідає Любомир. – Просив, аби навчила й мене. Але вона завжди не мала часу, а потім у неї зіпсувався зір. Ще захоплювався казками про богатирів, які носили довге волосся та бороди, заплетені в коси. Усе це мені страшно подобалося. І от у 2008 році я почав вишивати, але на папері й волоссям».

Цих незвичних творів у нього назбиралося десь під 30. Усі у чорних дерев’яних рамках. З десяток невеличких висить на стіні, а більші поскладані в шафі.

Якщо спершу фраза «картини з волосся» і викликає якусь огиду, то дивитися на них – інша справа. Роботи акуратні, прості й водночас якісь цікаві. З першого погляду навіть здається, що ті всі трикутники, прямокутники, квадрати намальовані тонесеньким простим олівцем, але ж насправді – це волосся. Любомир не зістригає його, а використовує те, що збирає з гребінця після розчісування голови. Каже, щодня в людини випадають з 20-30 волосин.

«Отут я використав 45 волосин, які сплів у косу, – показує картину, на якій зображена піраміда. – А це найперша робота – ялинка. Вона дуже подобається одному коломийському художнику. Тут нерівні лінії, бо робив на простому аркуші паперу, але він казав, що у ній щось є. А тут квідра – квадратна квітка».

Цікава робота з зображенням квадратної спіралі. На неї пішло 7 м коси, сплетеної з трьох волосин. За словами Любомира, плетіння 10 см займає з півгодини.

Далі художник показує картини з назвами «1932» та «1933». На них зображені хрести. Любомир каже, що коли їх робив, то думав про Голодомор.

До речі, всі роботи Любомир Місяць завжди підписує хрестиком. Каже, коли народився, то на щоці мав родиму пляму у вигляді хреста.

Він уже пробував влаштувати виставку своїх незвичних картин у Коломиї та Івано-Франківську. Показував їх досвідченим художникам. Ті нічого поганого не говорили, хіба радили рамки урізноманітнити, бо якісь затемні, а ще хтось порадив просто розмалювати ті квад­ратики різними кольорами. Любомир усіх чемно вислухав і далі робить своє. Вірить, що згодом його мистецтво знайде своїх поціновувачів.

«Знайома скинула статтю про одного китайця, який уже давно робить картини з волосся, – говорить Любомир Місяць. – Він робить справжні шедеври, використовує волосся всіх членів своєї родини, сортує його за віком та фарбує у чорний і білий колір. Цим зай­мається вже 54 роки. А я ще початківець».

Працює Любомир на кухні, бо там дуже світло. Каже, любить аби була тиша, тому сідає за роботу, коли нікого немає вдома. «Люблю, аби все навколо було чистенько, – розповідає він. – Навіть у душ іду перед тим. Також важлива й чистота душі. Потім розкладаю все тут і працюю».

У художника є спеціальна коробочка з робочими інструментами та матеріалами: білий акварельний папір, шило, ножиці та малярський скотч. Ще має цілу котушку з готовим волоссям, заплетеним у косичку. Там – 17 м, 204 волосини. Отак прикріпляє три волосини магнітом і плете косу. Коли якась закінчується, то вплітає другу, а цибулина на кінці зафіксовується і волосина не вилазить. Отак, каже, просто.

Любомир сміється, що коли йде по вулиці, то зразу звертає увагу на довге волосся. «Волосся – це щось сокровенне, тому роблю щось лише зі свого. Люди у нас забобонні. Наприклад, на волоссі часто ворожили. А ще казали, що не можна його кидати на вітер, бо підбере ворона, зів’є з нього гніздо і буде голова боліти. Хоча в Україні є дівчина з найдовшим волоссям – понад 2 м, а у світі найдовше в індійки – 11 метрів. Оце б спробувати зробити щось із нього!».

Любомир сміється, що взагалі його хилить у бік чогось малого й тендітного. Тому останнім часом він захопився ще й ювеліркою – робить із міді та срібла різноманітні хрестики та брошки. Із дерева виготовляє мініатюрні бочечки. Їх дружина використовує на кухні. А для доньки робить мініатюрні меблі, аби бавилась.

А ще кухонне підвіконня родини Місяців встелене маленькими вазонами-деревцями. Виявляється, Любомир цікавиться ще й такою японською технікою, як бонсай – дерева в мініатюрі. У маленьких горщиках вирощує тую, аличу, горіх, клен. Якось спеціально підрізає коріння, аби деревця не росли великі. Бо мале – воно цікавіше.