Багато сучасних іванофранківців роками мешкають у своїх багатоповерхівках навіть не знаючи, хто живе знизу або зверху. Зазвичай знайомство із сусідами відбувається, коли хтось когось затопив. У старому Станиславові все було інакше.

Є три речі, на які можна дивитись безкінечно довго – як горить вогонь, як тече вода та як працюють інші люди. Ідеальним варіантом для спостереження є пожежа. А їх у старому Станиславові вистачало.

Станиславів не є середньовічним містом. Він заснований у другій половині XVII століття, яку історики відносять до так званого «нового часу». Але пережитки темного середньовіччя у Станиславові існували.

Коли влітку 1941 року Станіслав зайняли німці, вони поділили його мешканців на дві категорії – євреїв та решту. Решта – це українці, поляки, вірмени, німці, з якими поводились більш-менш толерантно. А всіх євреїв чекало одне – смерть!

На старому цвинтарі, що за готелем «Україна», була одна цікава могила. На сірій плиті із зірочкою містився напис російською: «Окунев Василий Петрович. Родился в 1913 году. Умер в 1939 году, 7 октября. Погибший за освобождение трудящихся Западной Украины».

Після того, як вийшов серіал про Вольфа Мессінга, ім’я цього ілюзіоніста та провидця стало дуже популярним. Але те, що він виступав і у Франківську, досі знають далеко не всі.

Столиці відрізняються від маленьких містечок насамперед тим, що в перших знаменитості живуть, а в других – бувають. І хоча наш Станиславів недовгий час теж був столицею, імениті гості сюди заїздили нечасто. Проте був період, коли на наших вулицях запросто можна було побачити людей, біографії яких пізніше вивчали у школі.

Геральдика – це наука, яка вивчає герби. А вони бувають різні. Є герби дворянських родів, є герби країн, міст, футбольних клубів і навчальних закладів. Доволі часто зображення гербів слугували прикрасами для будинків. Такі споруди, хоч і небагато, є в Івано-Франківську.

На початку ХХ століття у Станиславові планували запустити трамвай. Роботи взяла на себе відома німецька фірма «Сіменс і Гальске». У 1908 році навіть були затверджені маршрути трамвайних колій, які мали проходити сучасними вулицями: Вовчинецькою, Грушевського, Незалежності, Січових Стрільців, Мазепи, Чорновола та Галицькою. Але зовсім недоречно розпочалася Перша світова війна, яка, крім інших, поховала і ці амбітні плани.

Як ви думаєте, що спільного мають австрійська імператриця Єлизавета, знаменитий польський письменник Генріх Сенкевич та великий український поет Тарас Шевченко? Саме їхніми іменами називався міський парк Станиславова-Івано-Франківська у різні періоди свого існування. Проте спочатку він ніяк не називався, та й парком не був.

Однією з найстарших вулиць Івано-Франківська є Бельведерська. Своєю назвою вона завдячує позаміському палацику Потоцьких «Бельведер», що стояв приблизно на місці нинішнього наркологічного диспансеру.

У 1960-х роках у Франківську закрили римо-католицький костел Непорочного зачаття Діви Марії та святих Андрія і Станіслава (нині – Художній музей). Приміщення передали геологічному музею інституту нафти і газу. А на майдані, який тоді носив ім’я начальника петроградської ЧК Урицького, радянська влада вирішила влаштувати приміську автостанцію.

Якщо не враховувати багаторазово перебудований палац Потоцьких, то найдавнішою спорудою Івано-Франківська є Художній музей. Напевно, архітектори Беное та Корассіні, які будували храм, уявити собі не могли, що колись їхнє дітище опиниться під подібною загрозою. Адже йому загрожують люди.

Найціннішою річчю для військових є бойовий прапор частини. Його урочисто вручали при формуванні частини та берегли, як зіницю ока. Біля прапора завжди стояв озброєний чатовий, і це був «пост №1». Якщо за будь-яких обставин прапор втрачали, то командир автоматично йшов під трибунал, а частина підлягала розформуванню.

Кажуть, що справжній чоловік за своє життя мусить зробити три речі: посадити дерево, виховати сина та збудувати дім. Наш герой володів розлогими лісовими масивами, мав двох чудових хлопчаків і заснував ціле місто – Станиславів. Йдеться про Андрія Потоцького. Ще десять років тому побачити його зображення було практично неможливо. Часи змінились, і нині ми пропонуємо увазі читачів цілу портретну галерею засновника.