Багато сучасних іванофранківців роками мешкають у своїх багатоповерхівках навіть не знаючи, хто живе знизу або зверху. Зазвичай знайомство із сусідами відбувається, коли хтось когось затопив. У старому Станиславові все було інакше.
 |
У ХІХ столітті існувала добра традиція інтромісії, тобто введення нового власника у права. Коли хтось купляв будинок, то приходив возний (судовий виконавець) із міським сурмачем, який сурмив на початку, посередині та на кінці вулиці – сповіщав сусідів, що після обіду відбудеться ота «інтромісія». О третій годині возний ніс до будинку велику вербову гілку, а покупець – кошик бубликів. Там трубач сурмив і представляв сусідам нового власника. А той населяв бублики на гілку, якою возний потім тряс, примовляючи «Щоби Господь Бог щастив, щоби все велось благополучно». Він тряс гілкою тричі, викликаючи шалену радість у дітвори, яка збирала впалі бублики.
Дорослим сусідам господар накривав стіл у себе в хаті. Зрозуміло, що після такого представлення між сусідами встановлювались добрі стосунки. Хоча, бувало всяке. Як і зараз.
Листівка з колекції Зеновія Жеребецького
Comments are closed.