У нас, при відсутності компетентного експертного товариства, легко прокладати кабелі та дроти маніпулятивного контролю. Перетворювати специфічні поняття та гасла на інструменти задурювання, а населення – на колективного «песика Павлова», котрий мусить згідно гавкати в той момент, коли влада запалює перед ним чергову пропагандистську «лампочку».

Нині в Україні живуть дві українські спільноти. Світогляд першої (більшої) формує телевізор, а світогляд другої (меншої) — інтернет. Донедавна я вважав — чисто умоглядно — що кількісне співвідношення десь 10 до 1

Вергілій, д’Ареццо, Альціоно, Шекспір, Мольєр, Стендаль та багато інших відомих та увінчаних лаврами не гребували присвоювати уривки та навіть цілі твори, написані чужою рукою. Доходило не лише до знищення плагіаторами рукописів-«першоджерел», але й до вбивств справжніх авторів.

Це шикарний альбом, в який увійшло більше двохсот поштівок та фотографій з приватних колекцій. Це справжня фотоісторія Станиславова часів Першої світової війни.

Що таке петлі часу і як по ним мандрувати, в чому естетика ідеальної отрути і її Майстра, чому так часто особливі здібності використовують для своїх потреб злі сили і хто ж такий цей Ярковський?

Видання є справжньою фотоісторією Станиславова часів Першої світової війни, що супроводжується детальними коментарями.

Мені подобається збирати міфи про себе. Наприклад, у дев’яностих був такий міф, що Єшкілєв ніколи не п’яніє, спеціально підпоює дівчат або інших письменників. Перших — зрозуміло для чого, а у других я в уяві пліткарів, напевно, крав сюжети.

Замість Дня Перемоги – День Пам’яті, головний символ – мак. Це речі офіційні. А от чи змінили останні події в Україні ставлення самих українців на сході й заході до подій Другої світової?

У п’ятницю, 14 листопада відомий український прозаїк і публіцист Володимир Єшкілєв представить одразу два романи, які нещодавно вийшли під однією обкладинкою у видавництві «Фоліо».