Система контролю трошки попчихала та й повернулася до звичного режиму «влади начальників».
Якщо плітка-вірус набуває популярності, вона вмонтовує свою смердючу «РНК» у світоглядну картину мільйонів людей. Вона змушує невдах відчувати запахи реваншу і помсти, вона змушує сильних опускати руки, а цілі народи – відступати від омріяної мети за день до перемоги.
Наступного дня після того, як у Франківську підпалили СБУ, натовп зібрався штурмувати будівлю податкової. Пригадую, тоді на Незалежності зібралося десь близько тисячі народу. Навіть на першій погляд, туди стяглася специфічна публіка
Перші кроки весняної погоди кожного року вмикають теплі регістри пам’яті. Знімають з петель часу запахи, барви і звуки, які зимою емігрують кудись до внутрішнього півдня. Джазові композиції мешкають у звуковому секторі
Нова колонка Володимира Єшкілєва:
Нова колонка Володимира Єшкілєва:
Нова колонка Володимира Єшкілєва:
Сказати, що в людей похмурі передчуття, це все одно що нічого не сказати. Не просто похмурі, а темні до чорноти. Більшість відчуває, що насувається розплата за чуже осатаніння. А також за власне потурання тому осатанінню. Що, погодимося, є не менш повчальним
Людство ділиться на дві великі частини: на тих, хто на зламі сонячного циклу прикрашає дерева, і на тих, хто не прикрашає. Я належу до перших.
Є така хитра наука — керування хаосом. Придумали її років 30 тому зашифровані іноземні хлопці. Подейкують, що вони ходили на семінари Джеймса Глейка і Курта Вісенфелда та курили бамбук з танзанійськими травами.
На Галичині «повага» є одним з тих майже магічних понять, навколо яких обертається суспільна свідомість. Є підозра, що цьому маркерові авторитетності у нас надається особливе значення
В кінці кожного року, після Гелоуїну, настають сумні сірі дні. Досвідчені люди кажуть, що в ці дні не варто мандрувати та перебувати на самоті. Кажуть, що зло просинається і перебуває в силі аж до зимового сонцестояння.
Це певний літопис того, що відбулося навколо нас в Івано-Франківську, Україні й світі за останні два десятиліття
Чорний колір в роботах Сулажа, так само, як і в «Чорному квадраті» нашого великого співвітчизника, аж ніяк не здавався ані знаком, ані родичем порожнечі. В тій чорноті вирувало приховане, але могутнє чорне життя. Щось гнітюче, грозове та обіцяюче, щось брудне і загрозливе
Боротьба нового зі старим відбувається завжди і всюди. Але є випадки, коли нове приходить не на цвинтар старих звичок і уявлень, а в ті місця, де старе почувається добре і комфортно. Де воно не збирається здавати своїх позицій і дивиться на все нове, як на мале пиво.