Сім’я Юлії Холодовської на сьогодні є прийомною для 10 дітей. Жінка каже, колись просто відчула у собі багато материнської турботи, якою дуже хотіла поділитись.
Але родичі, друзі в більшості сприйняли ідею негативно. Навіть чоловік був проти. Адже сім’я вже мала двох рідних дітей, і Юля була вагітна, пише Репортер.
Так хотів Бог
Навіщо думати про всиновлення, якщо сім’я й так скоро буде багатодітною? Але Юля не зупинялась. За її словами, усе в житті складалось, як пазли, і вело до майбутньої великої родини.
Моє оточення ніяк не підтримувало мене, навпаки – розповідали різні «страшилки», – розповідає Холодовська. – Наприклад, казали, що гени нікуди не зникнуть, і ця дитина стане як її батьки, алкоголіком або наркоманом. Приводили приклади з життя сусідів, в яких усе склалось погано.
Але й після народження третьої дитини Юлія наполегливо продовжувала розтоплювати серця рідних. Працювала у школі вчителем фізкультури, а у п’ятому класі був хлопчик, в якого померла мама. Батько виховував двох синів сам, але потім «був змушений відмовитись через труднощі».
Вже тоді Холодовська перейнялася історією цієї сім’ї, а потім ще й з’ясувала, що молодший брат у садочку ходить в одну групу з її рідним сином. Тоді, каже, зрозуміла, що все це невипадково, і Бог хоче, щоб сім’я стала ще більш багатодітною.
Не все ідеально
Нині у них 13 дітей – троє рідних і 10 прийомних. Усі вони, за словами Юлії, потрапили до Холодовських без довгих процедур. Служба у справах дітей просто телефонувала й розповідала про дітей, знаючи, що сім’я зможе прийняти ще декількох.
Дзвонить директор служби і каже, що є сімейна група, а ми просто погоджуємось, навіть не бачачи, – розповідає Юлія. – Згодом приїхали знайомитись і були шоковані тим, які вони класні, позитивні.
Майже 10 років вони жили уп’ятьох, а потім буквально за кілька місяців їх стало уже 13. У родині з’явились: трирічна Оленка, п’ятирічна Аріна, Даринка (6 років), Дмитро (10 років), Наталя (12 років), аж два Андрії (12 і 13 років) та найстарший – 16-річний Олег.
Не буду казати, що все було ідеально. Спершу всі притираються одне з одним, бо вони ж продовжують виживати, – говорить багатодітна мама. – У нас було багато брехні, крадіжок, сварок, переїдання. Мені досі складно, бо діти звикають ще дотепер (родина стала дитячим будинком сімейного типу менше року тому, – Авт.). Але що далі, то легше. Цей період треба пережити, і все буде добре. Я дуже тішуся, коли ми досягаємо такого рівня, що можемо говорити по душах і довіряти одне одному свої секрети.
Про пані Світлану, яка працює у Франківську “голосом вокзалу” (ФОТО, ВІДЕО)
Юля каже, головне тут – читати відповідну літературу, вчитись, а не просто думати, «бідні діти, я хочу допомогти». Адже без спеціальних знань згодом буде розчарування, а там і вигорання. Крім того, треба орієнтуватись на позитивні приклади інших сімей, які зробили цей крок і тепер щасливі.
Обирала серцем
А от інша наша героїня – Ольга – погодилася розповісти свою історію анонімно. Жінці 47 років і вже скоро вони з чоловіком нарешті стануть батьками. Вони довго намагалися народити власну дитину, лікувалися, але не вийшло. Тому нещодавно сім’я дозріла до важливого рішення взяти прийомних дітей.
Вперше вони побачили своїх майбутніх синів, коли привозили різні смаколики у Містечко милосердя святого Миколая.
Першу зустріч я запам’ятаю на все життя, – розказує Ольга. – Ми дуже боялись відмови, бо там у дітей питають, чи хочуть вони спілкуватись. А таке могло статись через банальний страх або сором’язливість. Але наша розмова пройшла успішно, діти погодилися на те, щоб ми далі до них приходили. А коли вперше обійнялись, і я побачила їхні погляди, то в серці наче щось торкнуло. Тоді зрозуміла, що знайшла своїх синочків.
Нині їй здається, ніби вона все життя чекала саме на цих своїх хлопчиків. Не всі погоджуються всиновити одразу двох братів. Втім, Ольга з чоловіком ані секунди не сумнівались, бо одразу відчули сильну любов.
Джоя, Корнелія, Леон, Соломон. Чому дітей у Франківську називають незвично
Діти бувають з різними характерами, але людина, яка дуже прагне усиновити дитину, не має права опускати руки, – говорить жінка. – Як би не було важко, треба знати, що ти мусиш добитися свого. Коли ви зустрінете свою дитину, то одразу це відчуєте, а потім усі сумніви, якщо вони були, розвіються.
За словами Ольги, збирати документи, проходити спеціальні курси, усім доводити, що ти вартий всиновити дитину – непросто. Усе коштує багато зусиль і нервів.
Але я бажаю, аби кожен відчув, як це, коли тебе обіймає маленьке любляче серце. Я відчула, що рідною може стати не тільки народжена тобою дитина. Усі старання варті цього на 100 %, пам’ятайте, що чужих дітей не буває, – каже Ольга.
Непроста процедура
За інформацією Служби у справах дітей, за вісім місяців цього року на Прикарпатті всиновили 14 дітей. Три дитини віком до року, чотири – до трьох років, одна дитина до п’яти, четверо від шести до 10 років і двоє до 17.
Усиновлювачем може стати дієздатна людина не молодша 21 року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Кандидат має бути старшим від дитини не менше ніж на 15 років і не більше, ніж на 45.
Ті, хто відповідає цим критеріям і хоче всиновити дитину, можуть звернутися до Служби у справах дітей та подати відповідну заяву. Кандидати на усиновлення мають пройти медкомісію, додати паспорти, свідоцтво про шлюб, документи на житло, довідки про доходи й про відсутність судимості. Потім ще треба пройти спеціальні курси, а до оселі прийдуть з перевіркою.
«Думала, що дуже довго лечу». Як франківчанка вижила після падіння з висоти
Детально про це зможуть розповісти у Службі у справах дітей. За законом, усе ніби логічно та просто, але, як стверджують героїні цієї публікації, не всі доходять до фінішу.
Це було дуже важко, ми витратили майже рік часу, – каже Ольга. – Здається, ніби все просто, але, наприклад, деякі довідки мають свій термін. Починаєш виробляти одну, а з наступною вже не встигаєш. На цьому етапі деякі пари здаються.
