Ще 30 років тому здавалося, що доба великих особистостей, енциклопедистів і винахідників безповоротно минула, – пише Володимир Єшкілєв.

Якщо сьогодні в інтернеті випадково написати слово на літеру х, чи, боронь Боже, на літеру п або є, то є всі шанси наразитись на кодло інтелектуалів-мовознавців.

Зареєстрований у США портал mail.com, де я користуюся поштовою скринькою, вже кілька днів поспіль вивішує оглядовий матеріал під назвою…

Ніколи не розумів цього в українських панах, поки не стало зрозуміло, що такою є базова властивість їхнього світовиду – обмежувати свою золочену парашу високими сибірськими парканами, аби вдавати, що вони не бачать параші народної, не золоченої, і не мають до того ніякого стосунку, пише Прохасько.

«Ты все еще хочешь в Польшу?» ‒ запитує перехожих білборд у Нікополі. На рекламному щиті – фото жінки, що стоїть рачки й тримає в руках ганчірку для миття підлоги.

Українська національна комісія з питань правопису була заснована ще в 1994 році, куди входило понад тридцять мовознавців та літераторів, серед яких було п’ятеро з-за кордону, зокрема Юрій Шевельов.

“Теперички є’м оповідав, єк було направду з тотими мудрагелями. Чьисту правду му вогорив. Бо икий бих мав інтерес, аби туманити?”, – пише Тішнер

«Ви не образилися, що я в коментарях назвав вас сином кагебіста?» – шле мені есемеску анонім.

До російської співачки Земфіри на 41 році її життя завітала старість. Жінка, що її колись давно, на самому початку кар’єри, невпинно ґанили за неохайну (читай –  неґламурну) зовнішність, тепер з таким самим запалом і кайфом атакує нових і молодих, пише Андрухович.

Я вже не пам’ятаю ні року, в якому то було, хоч було недавно, ні імені тої, котра була, ні причини – чому саме вона була у мене. Пам’ятаю, що вона була з Франції, пише Прохасько.

Але він був такий старий, що вже нічого не боявся, і сказав: “То наші, Юрцю, кричали «Слава!», наші. А тоті, жиби вони віздихали, кричали «Ура!» – пише Винничук.

“Дощ усюди відраховує темп сприйняття складів. Тому читати у дощ – як колотися в вену. Просто до серця, безпосередньо у мозок”, – пише Прохасько.

“Так зі сторінок Ляндресової епопеї в політику виліз той відставний шпигун, що нині ворохобить глобальну гичку. Те саме й в Україні. Всі мають своїх прототипів. Починаючи від принцеси Леї з «Зоряних війн» і закінчуючи сотниками та іншими вакулами”, – пише Єшкілєв.

«Слухай, ти, друже Путлер, – звертається він до першого. – Забирай собі той Крим і забирай армію своїх шахтарів-комбайнерів з – як його? – Донбасу.»

“Акція, що паралізує половину міста без дієвих наслідків – звісно, не лише безглузда, але й очевидно ворожа всім, окрім самих протестувальників. Поза, в яку стає міська влада, ховаючи голову в пісок, – не краща”, – пише Українець.