Перед фінансистами не стоїть питання: коли закінчиться війна? Фінансисти твердо знають, що вона закінчиться того дня, коли на мирі буде вигідніше зароб­ляти, ніж на війні.

“«Тапаром малишка Дрю ізрубіла мать сваю. Как прішол дамой атєц,і єму настал капєц». Амєрєканская дєцкая пєсєнка. Давно я такого трешу не читав, як інтерв’ю з Дрю”, – пише Винничук.

Свого часу я, здається, двічі проживав нетривалі, хоч і досить інтенсивні романи з романами Набокова. «Пніна» серед них, однак, ще не було, тож я вирішив заповнити прогалину. Тим більше, що в тій телефонній розмові В. З. вельми заінтриґував мене однією несуттєвою деталлю.

Своє місто я по-справжньому охопив аж тоді, коли до тисяч проходів усіма закапелками, накладань їх на мапи і макети, вилізання на найвищі дахи і вежі додався годинний політ на спортивному літачку, – пише Прохасько.

“Шелихвістка навіть не знає, що вітають не з Пасхою, а з Великоднем. Таке слово як «пасха» в Україні вживалося лише церковниками і під час служби Божої. Не було його в словниках досовєтських. Був Великдень і була Паска”, – пише Винничук.

Давні рільники (а може, й не рільники, хто тепер розбере) знали, що світ закінчиться танцем Бога, якого не називали Шивою.

Пригадую цілком виразно, що як у восьмому, так і в дев’ятому класі я не міг дочекатися Страсної п’ятниці. А все з однієї причини, що носила назву «Ісус Христос Суперзірка» або, мовою оригіналу, «Jesus Christ Superstar».

Бо буде так само, як і тоді, коли вперше було сказано, що Христос воскрес. Поради залишаться недослуханими. Сума страждань не зменшиться. Слабкості виявляться сильнішими від сили. Страху не поменшає.

“Тільки в хворому мозку людини-совка може жити пропагандистська ілюзія “безкоштовної” медицини”, – пише автор статті Карл Волох

Сам по собі протяг не є чимось поганим. Як не є поганим і вітер. Адже люди найчастіше хворіють від інфекцій, які є в повітрі, а не від самого повітря.

“У мистецтві завжди так: лише затверділим маразмом можна загострити звичайний маразм до рівня суспільного сприйняття. Й то не завжди”, – пише Єшкілєв.

Поволі, зі скрипом, долаючи ущелини, бурхливі ріки і болота, українська мова пробивається, як трава крізь асфальт. Рух «я перейшов (-шла) на українську» повзе з черепашою швидкістю, але таки повзе.

“Року 2005-го, що ним закопірайтив оте безсмертне творіння добродій Пушкарьов, Росія ще ніби й не дуже вставала з колін. А якщо і вставала, то радше якось так незграбно, тишком-нишком, хоч, як і завжди, підлувато”, – пише Андрухович.

“Іноді я думаю про тих, кому спало на думку назвати наше місто Івано-Франківськом. Намагаюся уявити собі їхній спосіб мислення, відтак залишаю ці намагання”, – пише Єшкілєв.

Є така стара бувальщина про мукачівське пиво: мовляв, упродовж останніх п’яти років мукачівське пиво стало вдесятеро кращим, але пити його все ще неможливо.