Кожного разу, коли Ненька залишає позаду черговий «виборний екватор», у вітчизняних інтелектуалів загострюється ностальгія за втраченими можливостями. Дехто з них ще пам’ятає початок 90‑х і той широкий спектр стратегій позиціонування України, який обговорювався тоді на зібраннях фантазерів різних калібрів – від натхненних учасників міжнародних конференцій до якісно нетверезих завсідників кухонних тусовок.
Міські житлово‑експлуатаційні організації наші громадяни не раз згадують «незлим-тихим словом». Позитив у той бік лунає вкрай рідко. Про проблеми жеку, фінансування, кадри та незвичні підходи до роботи – у розмові з начальником ЖЕО № 2 Івано-Франківська Олександрою Петрик.
Я люблю українську мову. Не хочу другої державної, якою б вона не була. Бо не бачу ані резону, ані потреби, ані жодної користі. Чи можу я наразі втратити свою мову? Ні. Ніхто не примусить мене спілкуватися іншою. Та чи зможе в якийсь момент Україна обійтися без української мови? Ні. Втім, новий президент свого часу обіцяв нам двомовний експеримент. І хтозна, чим воно закінчиться. Скоро довідаємось.
Кажуть, що Джон Рональд Руел Толкін (той, що написав «Володаря Кілець» і «Гобіта») не любив Ганса Християна Андерсена (того, що написав «Снігову королеву» і «Русалоньку»). В чому була причина тої нелюбові, достеменно невідомо. Можливо, войовничий католик Толкін мав світоглядні претензії до Андерсена, масона у градусі Лицаря Кадоша. Можливо, історії знаменитого данського казкаря здавалися видатному британському ельфознавцеві занадто сентиментальними і навіть сльозливими. Хтозна…
Той, хто заводить собі кота чи собаку, зіштовхується з проблемою продовження їхнього роду. Чому проблема? Крики, мічення «своєї» території, нестерпний запах – навесні та восени це стає справжньою катастрофою в багатьох квартирах. Про те, як запобігти весняним «концертам» у своїх домівках, «Репортер» поспілкувався із заступником начальника міської ветеринарної лікарні Марією Губернат.
На моєму кухонному столі стоїть пляшка біокефіру «Галичина». На пляшці написано: «Живи серед вічних цінностей». Над гаслом, за яким відчувається призабута стилістика першотравневих закликів радянської доби («Примножуйте трудові досягнення!»), невідомі творчі особи розмістили доречне нагадування: «Перший ковток був молочним. З маленького кроку починається великий шлях».
Усе частіше з життя ідуть діти. Добровільно. Переступають межу, за якою немає повернення. А тут залишаються батьки, котрі лише тепер задумуються, що вони зробили не так, чому їхня дитина обрала смерть. Про причини підліткових самогубств, як батькам вберегти від цього свою дитину, говорить Валентина Арциховська, відомий на Прикарпатті дитячий психіатр, нині — обласний позаштатний спеціаліст головного управління охорони здоров’я.
Зима цього року трапилась довга і зла. Північну півкулю засипає снігом. І мешканці Франківська, і мешканці заокеанського Балтимору з однаковим завзяттям працюють шуфлями. Вони працюють, а сніг іде. Свіжий сріблястий пухкий сніг лягає на брудний фундамент старого пресованого. Усі знайомі запитують чи то у ближніх своїх, чи то у сил піднебесних: «Коли ж, коли ж прийде та весна?».
В Івано-Франківську 24 вересня 2004 року, напередодні помаранчевої революції, 17‑річний студент-економіст Дмитро Романюк кинув яйцем у тодішнього прем’єр-міністра України, кандидата у Президенти Віктора Януковича. Наступного дня він прокинувся відомою людиною. Тоді батько Дмитра, декан економічного факультету Прикарпатського університету Михайло Романюк боявся, що за зухвалу витівку сина виключать із вузу або взагалі посадять, а його самого звільнять з роботи. Втім, обійшлося.
Іноді дивуєшся: як все ж таки мало треба для зрушення внутрішньої рівноваги. Достатньо, скажімо, миючому засобу змінити назву з «Калгоніту» на «Фініш», як негайно виникає відчуття повзучого апокаліпсису. І на тлі цього відчуття вже не так принципово, як саме називається той товстий жадібний пацан, який продався за діжку варення – Плохіш (у версії Аркадія Гайдара), Біллі Бантер (у Френка Річардса) чи нардеп Ікс (у версії сучукрполітики).
Енергозбереження нині стало модним словом. Це тема багатьох новинних сюжетів, яка зачіпає чи не всі сфери економіки. «Репортер» розпитав Мирослава Мельниковича, начальник, відділу енергозбереження та комунальних підприємств Івано-Франківського міськвиконкому, про те, що робиться у цьому напрямку в обласному центрі.
«Необмежена влада здатна розбестити того, хто нею володіє», – написав колись Вільям Пітт, британський прем’єр у 1766-1768 рр. Через сто років після нього один із батьків-засновників сучасної політології лорд Ектон розвинув цю тезу: «Влада має тенденцію розбещувати, абсолютна влада розбещує абсолютно. Великі люди – майже завжди погані люди». На фундаменті цих висловлювань теоретики новітніх часів вибудували цілу науку політичних і громадських обмежень для влади. Точніше сказати: обмежень для того зла, яке заховане у шкаралупі кожної влади. У відповідь на ці обмеження влада стала хитрішою і підлішою. На зміну прямолінійним монархам з їхньою відвертою тезою «Держава – це я!» прийшли технократи з голлівудськими посмішками і солоденькими балачками про свободу і народоправство.
Якщо ви ніколи в житті не стикалися із садомазохізмом, але якась сила штовхає вас до невідомого – станьте продюсером молодого таланту. «Старих» не чіпайте, бо вони все знають і без вас, ваш тандем проживе щасливо два дні та спочине на купі матюків з обох боків. Талант має бути молодим.
Останнім часом прикарпатці все більше відчувають, як б’ють по їхніх гаманцях ціни на продукти харчування. Про те, наскільки подорожчали основні продукти, що стало цьому причиною і як може впливати на цей процес державна інспекція контролю за цінами в області – в розмові з її начальником Михайлом Стульківським.
Усе тече, усе змінюється. Ця давня істина підтверджується щогодини. Поряд з моїм письмовим столом працює телевізор. На екрані – прес-конференція людей, які називають себе українськими інтелігентами. Ще кілька тижнів тому вони супроводжували у всіх передвиборних поїздках чинного Президента, розповідали людям, що йому немає жодної альтернативи, яка би вдовольнила справжнього патріота. А тепер ці ж самі люди розповідають про неймовірні чесноти іншої людини.