Минув рік, відколи Івано-Франківський національний медичний університет отримав нового ректора. Як змінилося за цей час життя вишу, про перші успіхи та невдачі — у розмові з його очільником Миколою Рожком.
За мої 44 роки життя добряче покидало мене по світу. Якось, погортавши свої спортивні щоденники (а такі раніше обов’язково вели спортсмени збірних команд України), я нарахував 42 країни, розкидані по всіх континентах планети. Відверто кажучи, сам був вражений. І не всі ці поїздки були абсолютно безпечними.
Нам з вами пощастило, бо ми живемо у грибному краї. У краї, де місцеві настільки розбещені дарами природи, що крім білих грибів ніяких інших вони не збирають. Вони — це гуцули, ті, що живуть вище нас. А ми збираємо та ще й готуємо з тих «інших» грибів море усіляких смакот.
Ви запитаєте, що пов’язує простого хлопця із Прикарпаття з греками та їх країною. А я відповім! Це два дуже важливих моменти у житті — спорт і дружба. Давня дружба із славетною родиною Терсенових. Родиною науковців і винахідників, лікарів, акторів, співаків і висококласних інженерів з великої літери. А ще — гостинних і привітних мешканців нашого краю за волею долі та греків по крові своїх предків.
Квасоля — одна із тих рослин, що є реальним харчовим старожилом на планеті Земля. Перші згадки про неї з’явилися ще вісім тисяч років тому. Сьогодні, як і раніше, вона є основним джерелом рослинного білку. До хімічного складу квасолі входять усі необхідні мінерали та компоненти, що здатні забезпечити повноцінну роботу людського організму. За кількістю білків на одиницю маси її прирівнюють до м’яса та риби. Якщо простіше — вегетаріанці можуть повноцінно жити, замінюючи м’ясо чи рибу квасолею.
Якщо десь існує рай для м’ясоїдів, то всі ресторани там обов’язково будуть аргентинськими. Аргентина без м’яса – це все одно, що Аргентина без футболу. Уявити таке неможливо.
Яриною раніше вважалось все, що росло на городі та грядці. Згодом це слово якось відділилося від овочів і городини та набуло вужчого значення. Ярина сьогодні – це петрушка, кріп, кінза, базилік, квас, салат, селера.
Ми тут на заході дуже своєрідні та виняткові. Навіть не пробуйте сперечатися, бо це правда! Враховуючи, скільки завойовників, держав і тиранів пройшло по наших землях, то наша винятковість і вміння жити, при цьому не деградуючи, є просто Божим даром. Крім того, що ми виживали, ми ще й розвивалися та навіть творили. Але відбиток тих часів залишився довкола нас, і не завжди він є негативним. До прикладу – архітектура, культурна спадщина і мовний діалект. Усе це зробило Прикарпаття ще привабливішим для пізнавальних подорожей.
У сиву давнину життя простого народу було дуже важким, і люди виживали за рахунок того, що їм давала природа. Що з городу збирали, те й їли. Якщо в раціоні не вистачало тваринних білків, їх замінювали рослинними: квасоля, горіхи, гриби, соя. Городина становила основу меню на столі у простих працелюбних людей. Якщо господар тримав худобу (корову чи козу), то це урізноманітнювало стіл молочними продуктами. І, комбінуючи всі наявні продукти, наші пращури знайшли такі формули смакоти, які не тільки прижилися на їхньому столі, але й дожили донині.
Французи кажуть, що з хорошим соусом можна з’їсти навіть власного капелюха. Я вам скажу, що це правда, адже вони дають змогу приготувати різні за смаком і виглядом страви з одних і тих же продуктів. Соуси прийнято ділити на гарячі й холодні. Це, звичайно, умовний поділ, бо всі вони є універсальними.
Один із найактивніших депутатів обласної ради Сергій Адамович у вересні минулого року захистив докторську дисертацію. Він ішов до цього останні вісім років. Про депутатство, науку та політику – читайте нижче.
Відразу треба сказати, що нє, не сиділи вони за одним столом, бо, певно, не мали би про що говорити. Хоча таки сиділи, але не всі. Справа була так, що літературний критик, публіцист і перекладач із Чернівців Олександр Бойченко приїхав до Франківська з новою книжкою публіцистики-есеїстики «Аби книжка». А письменник з Івано-Франківська Юрій Андрухович також був у Івано-Франківську. І зробили вони презентацією цієї книжки у книгарні «Є». Там обох посадили за один стіл і налили води. Хлопці пили воду й говорили. «А до чого тут Янукович?!» – обуритесь ви. Якраз при тому, що про Януковича вони й говорили. Здебільшого, але не тільки, бо мова йшла і про деяких інших політперсон, а деколи навіть про літературу.
Австралія є далекою і невідомою для нас лиш на перший погляд, адже там зустрічаються місцини, які дуже схожі на наші Карпати й на Україну в цілому.
Карикатурист із Коломиї Ігор Бежук свого часу намалював неофіційні талісмани до Євро 2012 – оптиміста-поляка Яся та реаліста-українця Івася. Ця парочка дуже швидко завоювала купу симпатиків в обох країнах-господарях Євро. У чому ж криється таємниця Яся та Івася, та що з того буде, розповідає Ігор Бежук.
Відомий львівський літератор став ще більш відомим після того, як за нього взялася влада. Кілька місяців тому Юрій Винничук оприлюднив в інтернеті свій вірш «Убий під***са». Реакція читачів була двоякою – одні захоплювалися сміливістю автора, інші просто обурювалися. Почалися розмови про ймовірні переслідування. І нещодавно міліція таки вирішила ближче познайомитися з письменником. Про це та інше – у розмові з Юрієм Винничуком.