Не знаю як вас, але мене завжди захоплювали кадри з кінофільмів, де королям чи вельможам подавали галяретки з усілякими наповнювачами. Це виглядало божественно, магічно. Згадайте, коли у фільмі «Труфальдіно із Бергамо» герой Костянтина Райкіна ніс торт із галяретки, який ковзав по таці та заворожував глядача. Хіба це не магія? І це ж магія лише від побаченого, а ще існує магія смаку, яка у порівнянні з іншими — просто вбивча.
Галяретка не може не подобатися, її неможливо не любити, правда, її можна лінуватися собі зробити, мотивуючи тим, що вона вам не дуже подобається. Повірте — це саме той випадок, коли треба побороти в собі лінь, невпевненість, викроїти для себе та близьких час і зробити цей шедевр простоти, геніальності й фантазії. Саме фантазії, бо межі у приготуванні та наповненні галяреток просто нема. Взагалі не існує! Ви можете заливати туди все, що прийде на думку, аби воно тільки пасувало смаком одне до одного.
Слово галяретка — польського походження, російською — студєнь, франко-романською — «gelee», гель, желе. За природною структурою — це консистенція продукту харчування, розроблена через гелеоутворюючі добавки — желатин і пектин. Як замінник, що теж згущує, можна використовувати і крохмаль, але тоді виріб втрачає свою прозорість, що є основою кінцевого продукту.
Дехто лякається самого желатину, а дарма. Це безколірний або жовтуватого відтінку білок тваринного походження, отриманий шляхом переробки сполучних тканин тварин. Це не хімія. Ми його отримуємо природним шляхом, коли наварюємо м’ясо та кістки на холодець, або коли варимо багато риби на уху. І найцікавіше, що та уха, яка залишилася на ранок, стає подібною на желе. Це приклади його природного утворювання. А зараз усе можна пришвидшити, використовуючи пакетировані напівфабрикати, просто дотримуючись інструкції, яка є на кожному пакеті.
Мені особисто подобається натуральний смак у приготуванні галяреток, а саме, коли виварюють правдиві фрукти. Звичайно, тоді кольори не такі яскраві, як із пакетиків, але це надзвичайно смачно. Я при цьому використовую і желатин, але обов’язково додаю й подрібнені фрукти — до контрасту кольору галяретки, щоб виглядало веселіше та було смачніше.
Ну що, готуємо? Почали. Хочу поділитися з вами рецептом, який мені до смаку. Я беру домашній сир, додаю сметани та цукрової пудри, а потім добре все перемішую до однорідної маси, яка вже сама по собі є смачною. Викладаю все це у розбірну форму, вкриваю сирну масу шаром афин (чорниць), покриваю зверху другою частиною сирної маси. Виходить такий собі перекладений сирно-фруктовий пиріг.
Поки робив сирну масу, в мене варився малиновий компот, куди я не пошкодував малини. Саме тоді, коли він добре вварився й дістав насичений смак, я відливаю через сито рівно стільки, скільки треба для галяретки, можливо, навіть трохи більше. Коли він трошки остигне, я до нього тепленького додаю желатин, який заздалегідь намочую в холодній воді та відкидаю на сито. Желатин, який набряк, я розвожу в тепленькому фруктовому відварі та ще раз доводжу все це до кипіння. Помішуючи, даю остигнути. В результаті отримую густу субстанцію, якою заливаю форму із сирною масою майже до країв. А перед зверху на сирну масу накладаю малину, ожину, суниці чи щось інше з того, що росте в лісі. Результат направляю в холод.
Для галяретки нам знадобиться:
сир (творог) — 800 г,
сметана — 400 г,
цукрова пудра — 5 ст. ложок,
відвар із фруктів — 1,2 л,
желатин — 2-3 ст. ложки,
ягоди на вибір.
Раджу спробувати з будь-яким наповненням на свій розсуд. Фантазуйте, експериментуйте на радість собі та своїм дітям.
Смачного!
