Є двійко великих спізнюхів – мистецтво і правда. Вони постійно запізнюються, коли є критична потреба в їхній маніфестації.
“Звісно, я вважаю, що люди, які голосували на псевдореферендумі, в певній мірі винні. Але в Станиці Луганській, яку з серпня 2014 року контролюють українці, за ДНР, ЛНР голосувало значно більше населення, ніж в окупованому нині Луганську. В Станиці досі недолюблюють українську армію. Хтось змінив свою думку, хтось ні. То що робити з тими людьми?”
А були ж часи, коли про порятунок світу взагалі не йшлося. Всі знали пророцтва. І різні віровчення у підсумку погоджувалися: гаплик неминучий.
Скільки б не забирали у людей грошей, скільки б не вмочували у лайні їхню гідність, у них все одно залишається потужний ресурс. Він називається «незнищенні народні ілюзії».
“Якщо закінчення рядочка не вміщається і людина піднімає текст догори, – то в її характері є тенденція до завищеної самооцінки. Якщо донизу – до заниженої. Педант розрахує все, але не потягне рядок у жоден бік”
Ті, хто дивиться далі, ніж «завтра», знають, що після битви за ковбасу життя немає. Принаймні того життя, котре варте звання «розумного»
З одного боку, настанова на «альтернативність» захищає нас від реставрації політичних режимів, котрі прагнуть примусити до «єдіномислія». А з другого – ставить на один рівень правоспроможності і науковий факт і пустий забобон.
Сто років тому, 17 липня 1917 року англійський король Георг П’ятий наказав іменувати свою династію «Домом і Родом Віндзорів» за назвою старовинного королівського володіння. До того вона називалася Саксен-Кобурґ-Готською (гілка Дому Ветінів).
Нещодавно в Івано-Франківську відбулась відкрита дискусія про свободу слова в Інтернеті та як вона пов’язана з безпекою держави. У заході взяли участь громадські активісти, експерти з інформаційних технологій, керівники інтернет-ресурсів.
Більше того, в свідомості однієї людини може без конфлікту жити кілька варіантів усвідомлення поняття «держава». Ця людина може вважати себе «патріотом-державником», красти державне і щиро тішитись, коли натовп оскаженілих жлобів б’є поліцейського.
Теперішні вісімнадцятилітні дивляться на тих, кому за тридцять, як на динозаврів. З ними нема про що балакати. Вони грали в перші версії Fallout та різний candyland, тусували в «Однокласниках» і все ще ржуть з тупих приколів.
Лідери «зляканої еліти» готові до компромісів. Вони згодні віддати частину грошей і влади будь-кому (окупантам, транснаціональному капіталу, навіть власному народові), якщо їхнім кланам гарантують сите й веселе життя.
Кажуть, що кількість та якість магії не залежать від ландшафту. Що в долинах сильних ворожок не менше, аніж на верховині. Мандруючи глибинами Азії, починаєш у цьому сумніватися
Юна німкеня Паула Освальд майже рік живе та працює в Івано-Франківську. Так уже тут звикла, що, каже, тепер доведеться звикати до всього німецького.
Плюс до всього, ні для кого не таємниця, що між керівництвом МОЗ в лиці Уляни Супрун і профільним парламентським комітетом в лиці Ольги Богомолець та її заступника Олега Мусія є неабиякий конфлікт.